Сусіди тижнями чули дивні звуки з будинку літнього чоловіка, а коли виламали двері та увійшли всередину — очікувало їх жахливе видовище

У тихому дворі, де всі знали одне одного з дитинства, лише один чоловік на імя Дмитро Пилипович виділявся. Він майже ні з ким не спілкувався, рідко виходив зі своєї хрущовки, і ніхто не знав точно, чим він займається або звідки у нього гроші.
Але одна річ була точно відома з його квартири постійно лунали дивні звуки. То глухе гарчання, ніби хтось дряпав стіни. То вигук, схожий на людський, але не зовсім. Особливо страшно було вночі: скуління, втомлене гавкотіння, яке чулося день у день. Іноді здавалося, що там, у середині, хтось відчайдушно бореться.
Сусіди терпіли спочатку. Потім почали підходити до дверей, стукати, просити зробити тихіше. Хтось навіть залишив записку:
*«Будь ласка, приберіть ці звуки. Ми не можемо спати по ночах.»*
Але у відповідь мовчанка. Дмитро Пилипович не завжди відчиняв, а якщо виходив, лише кивав, бурмотів щось незрозуміле й знову ховався за дверима.
З часом тривога зросла. Одні були певні, що він зїхав з глузду. Інші гадали, що у нього хтось живе. Дехто навіть почав підозрювати щось нелегальне. Але правду не знав ніхто.
Одного дня все змінилося.
Майже тиждень Дмитра Пилиповича ніхто не бачив. Двері замкнені, вікна зашторені, як завжди. Але звуки не зникли.
Навпаки стали ще голоснішими. Вночі лунали скажені вигуки, скрегіт зубів, шкрябання по підлозі, ніби хтось намагався вирватися.
На сьомий день мешканці будинку не витримали. Двоє чоловіків піднялися на його поверх і почали бренчати у двері. Відповіді не було. Викликали поліцію, яка зламала замок.
Коли вони увійшли всередину, у всіх застигла кров у жилах.
У кімнаті, пройнятій важким запахом, лежав мертвий Дмитро Пилипович. За словами слідчих, він не подавав ознак життя вже тиждень. Але найстрашніше було не це.
У квартирі було майже двадцять собак худих, знесилених, деякі ледве дихали. Вони блукали кімнатами, а кілька лежали біля тіла, не відходячи від нього.
На підлозі сліди кігтів, екскременти, порвані меблі та ознаки бійки між тваринами.
Виявилося, що старий збирав безпритульних собак ховав їх, годував, спав у їхньому колі. Вони були його єдиними друзями. Він нікому не розповідав, бо боявся, що їх заберуть.
Сім днів ці собаки провели в увязненні без їжі та води.
Сусіди довго згадували цю історію з тремтінням у голосі. А будинок стояв пусткою ніби відмовлявся забувати свою страшну таємницю.