Ти — найкраща жінка!

Оксана збиралася до санаторію. Вона на пенсії, старший син Тарас купив їй путівку та сказав:

Мамо, ти маєш поїхати та відпочити. Не подобається мені твій вигляд, раніше була свіжішою та спокійнішою. Не переймайся за батька, якось перебється. Він тебе не цінує, я це бачу. Тепер я розумію він любить лише себе і живе для себе. Особливо після того, як ми з Данилом виїхали з дому. До речі, він теж так думає.

Ой, Тарасеньку, як же ти правий. А я гадала, що ви, мої сини, нічого не помічаєте. Дякую, рідний. Звісно поїду, відпочину. Коли ще такий випадок трапиться? усміхалася вона, дякуючи синові.

Коли захочеш, тоді і поїдеш, Данило обіцяв, що наступного разу він тобі путівку купить, сміявся у відповідь Тарас.

Які ж ви у мене чудові. Найкращі сини на світі! вона обійняла сина та поцілувала в щоку.

Мамо, а ти теж найкраща, знай ми з Данилом завжди на твоїй стороні. Якщо що, допоможемо. На кого тобі ще сподіватися? Тільки на нас, говорив задоволений син. Гаразд, я їду додому, на батька чекати не буду, нема часу, ще Андрійка з садочка треба забрати. Батькові передавай привіт, махнув рукою та вийшов із хати.

Оксана з Григорієм жили в селі у своїй хаті. Побралися давно, за кохання. Жили нормально, виховали двох синів і випустили у життя. Тепер жили вдвох, але якось непомітно їхнє життя змінилося, точніше чоловік став іншим.

Оксана вже два роки на пенсії, а Григорій працював. Вільний час тепер був, раніше робота, господарство, хоч і невелике: завжди тримали порося та курей.

Григорій давно вже не допомагав по господарству. Прийде з роботи, поїсть та на диван. Будинком інколи займався де підбив, де підправив.

Оксана поїхала до міста, у торговий центр, купила два сукні, блузку. Таки їхати в санаторій, а в неї вже давно гардероб не оновлювався. Залишилися речі, у яких ходила на роботу, думала буде на пенсії доносити. А тут такий випадок! Вона стояла перед дзеркалом, міряла нове, а чоловік поглядав, потім байдуже сказав:

Вертись не вертись перед дзеркалом, кращою не станеш. Хто там на тебе подивиться? Кому ти потрібна?

А ти не суди по собі. Я купила нове не для того, щоб на мене дивилися. А просто неприлично в старому їхати до людей, вимовила дружина.

Ну-ну, до людей вона їде, не сміши. Селом була, селом і залишилась.

А от ти в нас міський. Навіщо тоді одружувався на мені?

Ну от завжди так, одразу “навіщо одружувався”? Молодий був, без досвіду, ось і побралися, проказав він так, щоб зачепити дружину.

Але Оксана вже давно звикла до його їдких підколів. Григорій із віком став противним, вічно незадоволеним не лише дружиною, а й усім світом. Правда, гарних жінок любив до сих пір і повз них не проходив. Дружина підозрювала, що чоловік їй невірний, але сама ніколи не бачила. Та й не стежила не було в ній такого.

Якщо чоловік захоче зрадити, його жодна сила не зупинить. Все одно спосіб знайде, за таких принципів жила Оксана.

Звичайно, було трохи образливо, коли чоловік таке сказав. Вона сховала речі у шафу та пішла на кухню. У неї були справи, а за справами можна було подумати, згадати, помріяти.

Оксана була дуже гарною жінкою. У молодості красуня, і зараз колишня врода залишилася, просто в іншому вигляді витонченішому, благороднішому. Вона дійсно за собою не доглядала ніяких салонів, масажів чи масок. Бо вважала себе вже літньою жінкою, адже вона пенсіонерка. Так вона думала. А якщо дивитися збоку вона все ще приваблива.

Григорій став іншою людиною, віддалився від дружини. У молодості теж був гарний, але тепер виглядав постарілим, втомленим. Оксана готувала вечерю й думала:

Ми з чоловіком давно чужі. Він навіть гроші мені перестав давати. А я ж готую, прасу, прибираю, іноді речі йому купую. Чому він цього не розуміє? Здається, він мене навіть не помічає для нього я як меблі. Дивиться на шафу так само, як і на мене. А я ж жінка, мені теж хочеться уваги від чоловіка. Ми навіть спимо у різних кімнатах. Вона вийшла у двір треба було годувати порося.

Григорій і справді був таким. Коли дружина перестала його хвилювати, він сам цього не помітив. Зате дивився на інших жінок і був не проти, якщо хтось із них із ним фліртував, а потім і зраджував. Совість його вже давно не гризла.

Дружина знала й думала:

На інших жінок звертає увагу, встигає і пожартувати, і посміятися, і обійняти навіть коли я поруч. А мене не цінує й не поважає.

Оксанко, твій Гриць знову мандрував до міста, у нього там заздрісниця, казала їй сусідка Марія, причому серйозно.

А ти звідки знаєш? Свічку тримала? запитала Оксана.

Я не свічку тримала, але працюю з ним і бачу до нас на роботу приїжджала Наталя, перевіряла бухгалтерію, така вся молодихненька, приваблива, сусідка зітхнула, ну а твій Григорій коло неї як павич виступав, потім у кафе запросив, а далі можна лише здогадуватися