Забутий світ минулих днів

Були інші часи

Багато-багато років тому життя було зовсім іншим, особливо в селі. Там були свої порядки, свої звичаї, прикмети й нрави. Батьки вирішували долю дітей за кого скажуть, з тим і житиме дочка чи син. А чи була між молодими любов на це ніхто не зважав. Так жили їхні батьки, діди й прадіди.

Оксана зростала в родині, де було четверо дітей, вона наймолодша. До хатньої роботи вже вміла все. Їй йшов сімнадцятий рік, коли вона закохалася в Тарасика. Він жив на іншому кінці села, але часто опинявся біля її хати. Вони переглядалися, і ці промовисті погляди говорили дуже багато.

Наказ батька

Оксанко, ну-ка скажи мені, нащо цей Тарасик крутиться біля нашої хати? Що йому тут робити, коли він живе аж на тому кінці? суворо питав батько Гнат у доньки. Як вона не намагалася приховати, але від батька нічого не втаїш.

А я звідки знаю, тату, опустивши очі, відповіла вона, а серце билося так, що мало не вискочило з грудей.

Звідки-звідки? Заміж схотіла? Знайду я тобі чоловіка, а не цього Тарасика-волоцюгу. Живуть із матірю в напівзвалині. Не такий тобі чоловік потрібен, рішуче сказав батько.

Гнат вирішив, що Оксану треба швидше віддавати заміж, інакше не втримає він її, і доведеться йому поріднитися з Тарасиком, якого він чомусь не міг терпіти.

Мати, в Оксани є посаг? Щось для неї готували? запитав він у дружини Гафії.

Та перелякано подивилася на чоловіка.

Гнате, з чого це ти питаєш? Ну є трохи, але ж дівчина ще молода. Невже вирішив віддати її заміж? Занадто рано, та й найменша вона у нас, заверещала Гафія, знаючи впертий характер свого чоловіка. Якщо він щось задумав, його не відмовиш.

Гафію теж віддали за Гната без її згоди, посватали і все, так і прожили все життя. Вона його не любила, а боялася суворий і жорстокий. Тому ніколи не сміла йому перечити.

Не рано. Чого завила? Скоро сімнадцять дівчині, саме час заміж, поки не зіпсувалася. А цей Тарасик тут крутиться не бути йому моїм зятем.

Гафія ще більше перелякалася, бо Оксана потай від батька зізнавалася, що їй подобається кучерявий Тарасик.

Мамо, не можу втриматися, як побачу Тарасика серце так і везе, хочеться поговорити, але страшно. Раптом батько побачить.

Ох, доню, не наважуйся, ти ж знаєш нашого батька. Йому Тарасик не до вподоби.

Замуж за немилого

Як тільки Оксані виповнилося сімнадцять, до них у хату завітали свата Івана. Його батьки жили через два двори. Вважалися заможними у них була корова й кінь. Три сини. Іван найменший, ще неодружений, тому й треба привести у дім дружину.

Він їй ніколи не подобався. Рудий, з веснянками, неохайний, але щоразу, проходячи повз їхній двір, зупинявся й визирав щось у подвірї. Хотілося йому побачити гарну й статну дівчину. А вона від нього завжди ховалася. Він був старший за неї на три роки. Навіть у дитинстві, коли бігали вулицею й на річку, вона уникала Івана не до вподоби він був. Усе казала, що не може терпіти рудих хлопців. А одного разу, коли їй було років сім, він врятував її на річці витягнув з середини, куди її занесло течією.

Тільки не кажи моєму батькові й матері, що врятував мене батько більше не випустить мене з хати, благала Оксана, цокочучи зубами від холоду.

Не скажу, будеш тихо, відповів Іван і легенько підштовхнув її.

Не сказав він її батькам, ті й досі не знали, що їхня донька колись ледь не втопилася.

Напередодні Гнат зустрів Тараса неподалік від хати й рішуче сказав:

Не крутися тут, не бути тобі моїм зятем. Завтра прийдуть свата, так що віддам Оксану заміж. І щоб я тебе більше тут не бачив.

Тарас перелякано дивився на Гната чи правду він каже? Але бачив, що батько Оксани налаштований серйозно. Нічого не відповів, розвернувся й пішов на інший кінець села. Був засмучений нічого вже не зробиш, якщо так вирішив батько, значить, так і буде. А як же вона йому подобалася, як дивилася на нього гарячим поглядом, як палали її щоки Але так було заведено в селі у ті давні часи не можна було гуляти з коханою. Треба було посилати свата, і якщо пощастить одружитися. Тоді рідко хто виходив заміж або женився з любові. Все вирішували батьки.

Ввечері, коли Оксана допивала чай, Гнат суворо подивився на доньку. Від цього погляду вона здригнулася зрозуміла, що доброго чекати не варто. Облизнувши ложку й поклавши її на стіл, батько промовив:

Ну, мати, і ти, Оксанко, готуйтеся завтра прийдуть свата. Годі тобі вдома сидіти, час заміж. І щоб усе було, як у людей. Нова спідниця й стрічки в коси все в тебе