Таємниці серця

(Дневниковий запис)

Лежачи в полудрімі після сну, Маряна милувалася моментом, коли ще не відкрила очі, але вже відчувала світ.

Як же добре, що сьогодні вихідний Нікуди не треба поспішати, не треба слухати скарги пацієнтів, думала вона.

Глянула на годинник спала довго, але лінувалася вставати. Аж раптом задзвенів телефон. Повідомлення від Миколи:

«Їдемо на рибалку! Виїжджаємо за годину. Погоджуйся, дуже прошу!»

Маряна посміхнулася, уявивши його з вудкою. Ще зі школи памятала, як влітку вони пропадали на річці. Він завжди ловив рибу, а потім варив юшку на багатті. Вона не вміла. Але тієї юшки смачнішої не їла ніколи.

Тоді була шкільна любов. Вони й не думали, що доля розкидає їх різними шляхами. Оленка, однокласниця, постійно лізла між ними, але Микола вміло її відганяв:

Олю, іди далі. Ти не в моєму смаку!

Поживемо побачимо, хто в твоєму смаку, відповідала та, хитренько поглядаючи на Маряну.

Вона ж лиш іронічно посміхалася. Знала Миколі подобається лише вона.

Після школи Маряна вступила до медичного університету це була її мрія з дитинства. Микола пішов до технікуму на механіка. Він учився погано, знав, що інститут не потягне.

Розійшлися, але листувалися. Вона приїжджала на канікули з обласного центру. Він же лишався у маленькому містечку, де всі знали одне одного.

Марю, не забувай про мене там, у своєму місті. Я сумую, казав він.

Та про що ти? Я тільки про тебе й думаю. На жаль, на вихідні не можу приїжджати далеко.

А влітку вони були разом цілими днями. Сиділи у бесідці, дивилися фото, купалися в річці. Інші хлопці та дівчата теж приїжджали на канікули.

День народження у Миколи був у вересні. Маряна завжди сумувала:

Миколо, ми навіть твій день народження не можемо разом відсвяткувати.

Того року він святкував у кафе з друзями. Туди ж прийшла Оленка з подругою. Після школи вона не вчилася, працювала на ринку, торгувала фруктами.

О, однокласники! Чому без дівчат? підійшла вона.

Сідайте, пропонував Микола.

Сиділи до закриття. Розходилися. Оленка відправила подругу, а сама причепилася до Миколи:

Проведеш мене? Не кинеш ж одну!

Як так вийшло, але вона затягла його до себе на веранду. Дістала пляшку вина, напевно заздалегідь приготувала. Пи