Connect with us

З життя

Втрачене не повернеш: історія справжнього щастя

Published

on

Сьогодні вночі сиділа біля вікна, дивилась на зоряне небо й згадала історію, яку колись чула від бабусі. Слова, мов намисто, самі складаються в рядки, і я розумію треба записати.

Жив собі чоловік на імя Олесь. Сильний, гарний, з гордою поставою, ніби дуб у полі, та з серцем холодним, як зимовий вітер. Він вірив, що життя має йому підкорятись, мов слухняний кінь.

Зустрів він дівчину Марійку. Лагідна була, міцна духом, з очима, що світились, як віконця в хаті взимку. Полюбилися вони, одружились. Не минуло й року, як Марійка завагітніла.

Олесь уже уявив, як виховуватиме сина сильного, сміливого, гідного його прізвища. Але доля подарувала їм донечку. Назвали Оленкою ніжною, як перший сніг, що тане в долоні.

Та Олесь навіть не зайшов у пологову. “Що мені дівиця? казав він. Нехай сама виплутується”.

Марійка з дитиною пішла до старої тітки Ганни, що жила на околиці Львова. Там, у маленькій кімнатці з пічкою, вони знайшли прихисток. Ганна була тихою, мудрою жінкою, вміла слухати й дарувати тепло без зайвих слів.

Час минав. Марійка працювала: вдень у крамниці за тисячу гривень, а вночі шила на замовлення. Руки боліли, очі слимались, але вона не скаржилась. Адже Оленка росла розумненька, усміхнена, з голосом, що дзвенів, ніби джерельна вода.

Одного вечора, повертаючись з роботи, Марійка побачила на тротуарі блискучий “БМВ”. Біля нього стояв Олесь у костюмі за тисячі доларів, з годинником, що коштував більше, ніж їхня хатина. Поруч хлопчик, його копія.

Оленка, тримаючи матір за руку, спитала:
Мам, це хто?

Олесь побачив у дівчинці свої риси ті самі брови, такий самий вираз обличчя. Його дитина. Але чужа.

Він хотів щось сказати, але голос завмер. Які слова можуть повернути минуле? Які гроші куплять втрачений час?

Марійка міцніше стиснула руку доньки й прошепотіла:
Не варто думати про нього, серденько.

Вони пішли далі. У них не було багатства, зате було щось інше щось, що не купиш у найкращому магазині.

А Олесь лишився сам із своїми мільйонами. Гроші не гріли взимку, не сміялись у рідній мові, не обіймали перед сном.

Бо щастя це не про гроші. Це про те, кого ти любиш і хто любить тебе.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − 10 =

Також цікаво:

З життя6 години ago

That Morning, Michael Sergeyevich’s Breathing Grew Worse. “Nikita, I Don’t Want Anything—No Doctors,…

That morning, Michael Gregorys breath grew short each inhale ragged, pulling him closer to the end. Nick, he whispered, with...

З життя6 години ago

Déjà Vu She Always Waited for Letters. Since Childhood. Her Addresses Changed, Trees Grew Smaller,…

Déjà vu She always waited for letters. Ever since she was a child, she waited. Her whole life. Addresses changed....

З життя6 години ago

Night Bus Express: When Five Rowdy Revelers Board London’s Last Trolley and Are Taught an Unforgetta…

The Night Owl The accordion doors of the night bus clattered open, and a pocket of warmth fogged out into...

З життя7 години ago

“WHY DID YOU SAVE HIM? HE’S JUST A VEGETABLE! YOU’LL BE CHANGING BEDPANS FOR THE REST OF YOUR LIFE, …

WHY DID YOU SAVE HIM? HES PRACTICALLY A VEGETABLE! NOW YOURE GOING TO BE CHANGING HIS BEDPANS FOR THE REST...

З життя7 години ago

Not Meant to Be… The Train Journey’s Second Day: Unexpected Confessions, Knitting Circles, and a M…

…The train had been trundling along for the second day. Folks had already got to know each other, shared pots...

З життя8 години ago

My Ex-Wife… It Happened Two Years Ago: My Business Trip Was Ending, and as I Prepared to Return …

My Former Wife… It happened two years ago, although now the memory feels as fragmented and murky as a dream...

З життя8 години ago

Anna Peterson sat weeping on a hospital bench. Today was her 70th birthday, yet neither her son nor …

Mary Thompson was sitting alone on a bench in the hospital garden, quietly sobbing. Today was her 70th birthday, but...

З життя9 години ago

I Called Out the Window: “Mum, Why Are You Up So Early? You’ll Catch Cold!” She Turned, Waved Her Sh…

I shouted out of the window, Mum, what are you doing out there so early? Youll catch your death! She...