Connect with us

З життя

Втрачене не повернеш: історія справжнього щастя

Published

on

Сьогодні вночі сиділа біля вікна, дивилась на зоряне небо й згадала історію, яку колись чула від бабусі. Слова, мов намисто, самі складаються в рядки, і я розумію треба записати.

Жив собі чоловік на імя Олесь. Сильний, гарний, з гордою поставою, ніби дуб у полі, та з серцем холодним, як зимовий вітер. Він вірив, що життя має йому підкорятись, мов слухняний кінь.

Зустрів він дівчину Марійку. Лагідна була, міцна духом, з очима, що світились, як віконця в хаті взимку. Полюбилися вони, одружились. Не минуло й року, як Марійка завагітніла.

Олесь уже уявив, як виховуватиме сина сильного, сміливого, гідного його прізвища. Але доля подарувала їм донечку. Назвали Оленкою ніжною, як перший сніг, що тане в долоні.

Та Олесь навіть не зайшов у пологову. “Що мені дівиця? казав він. Нехай сама виплутується”.

Марійка з дитиною пішла до старої тітки Ганни, що жила на околиці Львова. Там, у маленькій кімнатці з пічкою, вони знайшли прихисток. Ганна була тихою, мудрою жінкою, вміла слухати й дарувати тепло без зайвих слів.

Час минав. Марійка працювала: вдень у крамниці за тисячу гривень, а вночі шила на замовлення. Руки боліли, очі слимались, але вона не скаржилась. Адже Оленка росла розумненька, усміхнена, з голосом, що дзвенів, ніби джерельна вода.

Одного вечора, повертаючись з роботи, Марійка побачила на тротуарі блискучий “БМВ”. Біля нього стояв Олесь у костюмі за тисячі доларів, з годинником, що коштував більше, ніж їхня хатина. Поруч хлопчик, його копія.

Оленка, тримаючи матір за руку, спитала:
Мам, це хто?

Олесь побачив у дівчинці свої риси ті самі брови, такий самий вираз обличчя. Його дитина. Але чужа.

Він хотів щось сказати, але голос завмер. Які слова можуть повернути минуле? Які гроші куплять втрачений час?

Марійка міцніше стиснула руку доньки й прошепотіла:
Не варто думати про нього, серденько.

Вони пішли далі. У них не було багатства, зате було щось інше щось, що не купиш у найкращому магазині.

А Олесь лишився сам із своїми мільйонами. Гроші не гріли взимку, не сміялись у рідній мові, не обіймали перед сном.

Бо щастя це не про гроші. Це про те, кого ти любиш і хто любить тебе.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 5 =

Також цікаво:

З життя9 години ago

Come Along With Me!

Many years ago, in the quiet English countryside, old man Alfred took his bicycle and rode toward the village, glancing...

З життя9 години ago

How Basil Found a Woman Who Didn’t Cost Him a Penny. But He Wasn’t Happy About It.

Heres the story adapted for English culture, with all the changes you asked for: — You wont believe what happened...

З життя17 години ago

How Basil Found a Woman Who Didn’t Cost a Penny. But He Wasn’t Happy About It.

**How William Found a Woman Who Cost Him Nothing. But He Didnt Like It.** *Look, Ive tried dating apps so...

З життя17 години ago

Little Emily Couldn’t Understand Why Her Parents Didn’t Love Her

Little Emily could never understand why her parents didnt love her. She annoyed her dad, and her mum seemed to...

З життя19 години ago

Little Mary Couldn’t Understand Why Her Parents Didn’t Love Her

**A Personal Diary Entry** Little Polly could never understand why her parents didnt love her. Dad was always irritated by...

З життя20 години ago

You’re Not My Wife: We Never Said ‘I Do’ at the Registry Office, Did We?

“You’re not my wifewe never went to the registry office, did we?” “What kind of wife am I to you?...

З життя21 годину ago

You’re Not My Wife: We Never Said ‘I Do’ at the Registry Office, Right?

“You’re not my wifewe never signed the papers, did we?” “What kind of wife am I? Did we ever go...

З життя22 години ago

I Thought My Marriage Was Perfect—Until My Best Friend Asked Me One Eye-Opening Question

I thought my marriage was going well until a friend asked me a question. I married very young, out of...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.