Доля вирішує багато

Багато залежить від долі
Часто самі люди роблять своє життя важким, нестерпним, але вчасно усвідомлюють треба пробачити, зрозуміти та полюбити. Тоді все налагоджується, і життя стає легшим. У Олени не було ні братів, ні сестер. Єдина дитина в родині, і часом їй бракувало спілкування.

Але коли Олена вийшла заміж за Тараса і дізналась, що у них буде двійня, вона не знала, де подітися від щастя.

«Мої діти не будуть почуватися самотніми, їм удвох буде весело», ця думка постійно крутилася у неї в голові й гріла серце.

Незабаром подружжя дізналося, що у них будуть дочки, хоча Тарасу хотілося спадкоємця. Але дуже скоро він забув про свої мрії. Катруся та Маринка повністю захопили його серце. Обидві доньки були гарненькими й нічим не відрізнялися одна від одної. Тарас дивувався, як Олена розрізняє їх за ледь помітними деталями, яких він не бачив. Для нього це було справжнім випробуванням:

«Олено, я не можу зрозуміти, кого тільки що нагодував, а хто з доньок голодний», а дружина, сміючись, підсаджую до нього ту, яку він ще не годував.

«Як ти їх розрізняєш? Це просто неможливо! Я постійно плутаюся, хто Катруся, а хто Маринка».

Але єдиним, що залишалося незмінним, була його любов до доньок. Він їх обожнював. Дівчатка підростали, Олена, яка цілими днями була поруч із ними, втомлювалася, не могла дочекатися вечора, коли чоловік повернеться з роботи та трохи розвантажить її. Вона мріяла про відпочинок, про хвилину спокою, вона була виснажена.

«Мені вже все набридло, одного разу вилила душу чоловікові. Не можу від них ні на хвилину відвернутися, лізуть, куди не треба. Хоча б ти відпустку взяв, чи що».

«Оленко, ти ж знаєш, зараз ніхто мені відпустки не дасть, і роботи багато. До того ж я один заробляю на наше життя. Хто ж про нас подбає? Я розумію, що ти втомлюєшся, але допомагаю, як можу».

Тарас справді після роботи забирав доньок і йшов з ними гуляти, щоб дружина трохи відпочила, а якщо погода була поганою, грав із ними у кімнаті.

Одного разу він прийшов додому, відчинив двері й увійшов у квартиру і одразу почув голосний плач дівчаток. Він кинувся до кімнати, а дружина спала на дивані. Він розбудив її Олена була пяна.

Швидко заспокоїв дітей, нагодував їх, вирішив поговорити з дружиною пізніше. Коли поклав Катрусю й Маринку спати, настав час розмови.

«Олено, я не розумію, навіщо ти напилася? Діти плакали, а ти навіть не чула».

«Не розумієш? А тому, що я теж людина, і мені потрібно розслабитися й відпочити. Подивився б я на тебе, як би ти крутився цілими днями від плити до дітей і назад. Я трохи випила, звідки ж я знала, що так втомлюся й відключуся після кількох ковтків вина?»

«Я тобі вірю, Олено, але це не вихід. Вино ні до чого доброго не призведе. До того ж за дітьми треба дивитися, а раптом кудись влізуть, не дай Боже».

Чоловік вірив Олені вона справді виснажувалася, йому треба було допомагати їй більше. Він сподівався, що таке більше не повториться, але помилявся. Все частіше він знаходив дружину пяною, а дітей плачучими. Олена вимагала відпочинку.

«У мене дві доньки, ти розумієш, як я кручуся, втомлююся, от і розслабляюся. Мені потрібно відпочити. Тобі-то що? Пішов на роботу, цілий день тебе немає. А я виснажуюся».

Ніякі розмови та переконання не допомагали. Олена пила все більше. Тараса вона не хотіла слухати, лише вимагала відпочинку. Він нічого не міг зробити. Коли донькам виповнилося по чотири роки, він подав на розлучення, сподіваючись, що дітей залишать із ним, а не з матірю, яка пила. Дуже сподівався.

Але суддя вирішила інакше. Одну доньку віддали матері, іншу батькові. Для нього це була трагедія дівчатка плакали при розставанні. Вибору не було. Тарасу з Маринкою довелося переїхати до іншого міста, до батьків. З Оленою залишилася Катруся.

Мати налаштовувала доньку проти батька:

«Скажи дядьку своєму папі це він розлучив тебе із сестрою», казала вона плачучій Катрусі.

У рідному місті Тарас влаштувався на роботу, жив із донькою у батьків, вони допомагали. Він спокійно йшов на роботу, знаючи, що донька під надійним наглядом. А за Катрусю боліло серце, часто згадував її.

Маринка швидко привязалася до бабусі й дідуся, вони її дуже любили, а що ще потрібно дитині? Хоча спочатку вона часто згадувала Катрусю й розпитувала батька про неї. Але з часом забула. Любов бабусі й дідуся накрила її з головою, нове щасливе життя перекрило спогади. Вона жила в добрі й теплі.

А життя Катрусі було зовсім іншим. Навіть можна сказа