Connect with us

З життя

Зникла старенька на зупинці — але реакція людей розтопила серце

Published

on

Стара жінка зникла на зупинці але те, що сталося далі, розтопило серця

Зупинка біля перехрестя Верби та Третьої мала власну погоду. Влітку листя плело сонячне мереживо на бруківці. Взимку пара від пекарні навпроти обвивала скляну огорожу, ніби теплий подих. Це було звичайне місце три лавки, пошарпана схема маршрутів, потертий смітник але мешканці Вересневого мали звичку зустрічатись тут, наче за ритуалом.

Щодня о 8:15 ранку приходила пані Ганна Коваленко у синьому вовняному пальті, навіть у спеку, бо в кишенях було місце для двох книжок і пакетика з черствілими шматочками хліба для горобців. На голові капелюшок із шовковою квіткою. Вона віталась із водієм автобуса на імя. Іноді сідала, іноді ні. Важливо було те, що вона приходила спокійна, усміхнена, ніби годинник на центральній площі.

Але одного ясного вересневого ранку її не було.

Спершу ніхто не помітив. Хтось запізнювався, автобус вирушив раніше, біля пекарні вишикувалась черга. Але коли автобус відїхав, барістка з кавярні Оксана Шевченко, девятнадцять років, завжди в бігах перебігла через дорогу, щоб поставити гарячу чашку чаю на лавку. «Для вас, пані Ганно», сказала вона нікому, бо так робила щоразу, коли бачила синє пальто. Вона поставила чашку й нахмурилась. На лавці лежали лише крихти від учорашнього хліба й акуратно складений шматок чогось мякого.

Шарф. Блакитний, як безхмарне небо, з маленькою бірочкою.

Оксана підняла його й прочитала напис: «Якщо тобі холодно він твій. Г.К.»

Вона озирнулась. Ні капелюшка, ні книжок, ні пані Ганни.

У іншому кінці міста Юлія Бойко дивилась на миготливий курсор. Молода журналістка «Вересневого вісника», вона зазвичай писала про засідання міськради та списки вибоїн, які «відремонтують, якщо знайдуться кошти». Задзвонив телефон.

Оксана: Щось не так.

Юлія: Що сталося?

Оксана: Пані Ганна не прийшла. Вона ніколи не пропускає. І залишила шарф.

Юлії не потрібно було пояснень. Усі в окрузі знали, хто така «пані Ганна». Якби зупинка мала святу покровительку, нею була б Ганна Коваленко.

Юлія перекинула фотоапарат через плече. «Виходжу», сказала вона редактору. «Людська історія».

Редактор, дід Михайло сивий, із запахом кави та золотим серцем навіть не підвів голови. «Головне, щоб людина була цікава».

На вулиці повітря було різке, від холоду червоніли носи. Юлія підійшла до зупинки, де Оксана стояла, схрестивши руки під фартухом, з блакитним шарфом на шиї. Чашка чаю на лавці парувала, немов вагалась, що робити далі.

«Вона залишила це», сказала Оксана, торкаючись шарфа. «Вона ніколи так не робила. Вона зазвичай віддає їх людям. Чоловікові, що ночує за бібліотекою. Дитині, яка минулої зими чекала без куртки. Вона просто обгортає їх, розумієш? Але залишити шарф просто так…» Голос Оксани задрижав.

Юлія озирнулась. Двері пекарні відчинялись із дзенькотом. Листоноша, Ігор Петренко, зупинився й кивнув. Він теж був частиною цієї зупинки.

«Ти бачив її цього тижня?» запитала Юлія.

Ігор почухав підборіддя. «Вчора бачив, як годувала горобців. Дала мені мятну цукерку, сказала, що повітря «гарне для думок». Вона завжди говорить такі дивні речі. Я відповів, що не мав гарних думок зі школи. Вона

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 2 =

Також цікаво:

З життя44 хвилини ago

Nothing Terrible Happened in the End! Well, It Happens to Men – Got Carried Away, Couldn’t Stop in Time

Vicky, honestly, nothing terrible happened! Men do this sort of thinggot carried away, couldnt stop in time. Be the bigger...

З життя47 хвилин ago

Two Weeks a Cat Kept Coming to the Window. Staff Were Stunned When They Discovered the Reason

The grey tabby had been coming to the window for two weeks. The hospital staff couldnt believe it when they...

З життя2 години ago

What Are We Doing Here? Why Are We Sneaking Into Someone Else’s House?

“Oi, what are we doing here? Why are we breaking into someone else’s house?” “It’s over, Emily. I want a...

З життя3 години ago

A Chilling Discovery by Pure Chance: My Four-Year-Old Sister Lucy Developed an Umbilical Hernia. Doctors Warned Us Not to Delay—The Sooner the Surgery, the Better. Lucy Flatly Refused to Go to the Hospital Without Dad. We Waited for Him to Return from His Trip, and He Walked Her All the Way to the Operating Room.

**Diary Entry 21st November** It all came out by sheer chance. My little sister, Daisy, only four years old, had...

З життя4 години ago

Early Spring: A Season of Renewal and Fresh Beginnings

**Early Spring** Little four-year-old Emily was eyeing the “newcomer” who had recently appeared in their neighbourhood. It was a grey-haired...

З життя5 години ago

Sorry, Tanya, Don’t Be Mad at Me, But I Can’t Live With You Anymore

“Dont be cross with me, TanyaI wont be living with you.” “Maybe we could try, Simon?” Tanyas cheeks flushed as...

З життя8 години ago

Stella’s Enchanted Shoes

**STAR’S SHOES** Star was eleven years old and walked barefoot through the cobbled streets of Bath. Every stone, every crack...

З життя8 години ago

Stella’s Enchanted Shoes

STARS SHOES Star was eleven years old and walked barefoot along the cobbled streets of York. Every stone, every crack...