Український бізнесмен 16 років шукав зниклу доньку, не знаючи, що вона давно живе і працює у його власному будинку…

Бізнесмен шістнадцять років шукав свою зниклу доньку, не підозрюючи, що вона вже давно живе і працює в його ж домі

Марія ридала, зарившись обличчям у подушку. Її роздираючі зойки розривали тишу кімнати. Олег не знаходив собі місця нервово ходив від вікна до дверей, намагаючись зрозуміти, як таке могло статися.

Як можна було втратити дитину? спитав він, стискуючи кулаки.

Я її не втрачала! скрикнула Марія. Ми сиділи на лавочці, Катруся гралася в пісочниці. Навколо було повно дітей, ти ж знаєш. Ніхто ж не дивиться за кожним цілодобово! А потім усі розійшлися Я одразу оббігла все навколо, шукала кожний куточок, потім подзвонила тобі!

Голос жінки знову затремтів, і вона заридала ще гірше. Олег зупинився, сів поруч і обережно поклав руку їй на плече.

Вибач, промовив він мякше. Я розумію. Це не просто втрата. Її вкрали. Я знайду їх. Обовязково знайду.

Пошуки пятирічної дівчинки почалися негайно. Поліція працювала без перерв, обшукували подвіря, підвали, парки, ліси. Всі сили кинули на пошуки, але жодного сліду. Здавалося, дитина зникла безвісти, ніби крізь землю провалилася.

Олег ніби постарів на десять років за одну ніч. Він памятав обіцянку, дану хворій дружині: зробити так, щоб Катруся була найщасливішою дівчинкою на світі, що він буде її берегти як зіницю ока. Через два роки після смерті першої дружини він одружився з Марією. Вона наполягала, казала, що дівчинці потрібна жіноча турбота. Стосунки між Катрусею та мачухою не склалися, але Олег вірив це тимчасово.

Цілий рік він ледве тримався. То вдавався у запій, то, навпаки, навіть краплі в рот не брав. Фірмою тим часом керувала молода дружина, і Олега це влаштовувало. Єдине, що він робив щодня дзвонив у поліцію. І щоразу отримував ту саму відповідь: «Нових даних немає».

Рівно через рік після зникнення доньки Олег прийшов на дитячий майданчик, де все почалося. Сльози котилися йому по щоках.

Рік Рівно рік без неї

Правильно, поплач. Сльози душу очищають, почувся голос поруч.

Олег здригнувся. Поруч сиділа баба Тетяна місцева двірничиха, яка жила тут стільки, скільки існував цей елітний квартал. Вона здавалася вічною ні старішою, ні молодшою, просто частиною пейзажу.

Як тепер жити?

Не так, як зараз. Ти вже давно на людину не схожий. А якщо Катруся знайдеться як ти їй таким покажешся? Та й взагалі, що ти з людьми робиш?

Про що ти? До чого тут люди?

До того, що дружина твоя розпродує фірму. Люди залишилися без роботи. Ти дав надію, а тепер викидаєш їх на вулицю, як сміття.

Цього не може бути

А воно так і є. Та й отруїти тебе може, тоді доньці й повертатися буде ні до кого.

Баба Тетяна встала і, не попрощавшись, пішла геть, байдуже шурхаючи мітлою по асфальту.

Олег ще трохи посидів, потім повільно пішов додому. За годину привів себе до ладу. Коли подивився у дзеркало, його перекривило перед ним стояв старий: худий, зівялий, чужий.

Він сів у машину, яку рік не водив, і поїхав до офісу. Всередині все затремтіло він відчував, що починає повертатися до життя.

На першому поверсі замість знайомого обличчя адміністратора сиділа молода дівчина, захоплено дивилася відео. Вона навіть не подивилася на нього. На другому поверсі замість вірної секретарки Олени Петрівни новенька, яскраво нафарбована особа. Побачивши Олега, вона спробувала його зупинити:

Ви не можете туди заходити!

Але він лише відштовхнув її і увійшов. У кабінеті його чекав сюрприз: Марія сиділа на колінах у молодого чоловіка. Побачивши чоловіка, вона схопилася, поспішно поправляючи одяг.

Олеже! Я зараз усе поясню!

Геть. У тебе дві години, щоб зникнути з міста.

Марія вибігла, а її кавалер, блідий і спітнілий, прослизнув слідом. Олег холодно додав:

І це стосується й вас.

За кілька хвилин він викликав усіх керівників відділів. Подзвонив Олені Петрівні, яка пішла після того, як Марія замінила всіх ключових співробітників.

Я дзвонила, але ви не брали трубку, сказала вона.

Приїжджайте назад. Вас чекають.

Так почалося відродження фірми. Олег не виходив з офісу майже дві доби, розкладаючи все по полицях, відновлюючи звязки, звільняючи тих, хто зрадив. Повернувшись додому, він усміхнувся Марія встигла винести все цінне. Але йому не було шкода. Хіба що не надорвалася. Він уже вдень заблокував їй доступ до банківських рахунків.

Знайомі похитували головами: куди подівся той добродушний, завжди готовий до компромісу чоловік? Тепер на його місці жорсткий, рішучий бі