Connect with us

З життя

Щодня після полудня я писала синові листи з харківського будинку літніх людей — він мовчав, аж поки не прийшов чужоземець, щоб відвезти мене назад до рідного села…

Published

on

Кожного дня я писала синові листи з будинку для літніх він мовчав, аж поки не прийшов чужоземний чоловік, щоб повернути мене додому

Мій син умовив мене переїхати до будинку пристарілих, і щодня я слала йому звістки про свою тугу. Він ігнорував їх, доки несподіваний гість не відкрив мені правду і не запропонував забрати мене назад.

Коли мені виповнилося вісімдесят років, лікарі діагностували мені остеопороз, і стало важко ходити. Мій син Данило разом із дружиною Олесею вирішили віддати мене до будинку, бо моя хвороба ускладнювала догляд.
Ми не можемо цілодобово доглядати за тобою, мамо, казав Данило. У нас робота, ми ж не медсестри.

Я не розуміла, чому він так змінився, адже намагалася не заважати. Виходила з кімнати лише з ходунками, щоб ніхто не турбувався.
Заклянуся, сидітиму тихо. Не відправляй мене туди. Твій батько збудував цей дім для нас, і я хочу вмерти в цих стінах, благала я.

Але Данило лише махнув рукою, мовляв, будинок, зведений моїм покійним чоловіком Ярославом, «завеликий для однієї».
Мамо, віддай його нам! Тут стільки місця можна зробити кабінети, спортзал. Ти ж бачиш, як тут можна переробити, умовляв він.

Тоді я зрозуміла: він віддав мене не через турботу, а щоб заволодіти домом. Серце розривалося від болю. «Де ж я помилилася?» питала себе вночі. Я була певна, що виховала добру людину, але, мабуть, помилялася.

Без вибору я згодилась на будинок пристарілих у сусідньому селі, де, як казали, про мене добре піклуватимуться.
Не сумуй, мамо, будемо навідуватись, обіцяв Данило.

Я ще вірила, що це ненадовго. Не знала, що це були пусті слова.

Дні в будинку пливли повільно. Персонал був добрий, сусіди привітні, але я сумувала за рідними, а не за чужими. Не маючи телефону, щодня писала листи Данилові, розпитувала про здоровя, благала завітати. У відповідь мовчання.

Минуло два роки, і я вже не сподівалася побачити рідних. «Забери мене, Господи», шепотіла в молитвах, але навчилася жити з цим.

Аж одного дня медсестра сказала, що мене чекає чоловік. «Невже Данило?» подумала я, хапаючи ходунки. Але замість сина побачила того, кого не чекала.
Мамо! скрикнув він, обнімаючи мене.

Остапе? Остапе, це ти? не вірила я очам.
Я, мамо. Пробач, що так довго не міг знайти тебе. Приїхав із-за кордону і зараз же пішов до твого дому, пояснив він.

До мого дому? Там були Данило й Олеся? Вони віддали мене сюди два роки тому й зникли, сказала я.

Остап зітхнув і попросив сісти. Ми сіли, і він почав розповідь.
Мамо, пробач, що ти дізнаєшся це від мене. Я думав, ти знаєш Він замявся. Торік у будинку сталася пожежа. Данило й Олеся загинули. Я довідався, коли приїхав і побачив зруйнований дім. У скриньці я знайшов усі твої листи їх ніхто не читав.

Я не могла повірити. Хоч і ображалася на сина, його смерть розбила мені серце. Я ридала цілий день, і Остап тихо сидів поруч, поки я не заспокоїлася.

Він був хлопчиськом, якого я колись приласкала. У дитинстві він і Данило були нерозлучні. Після смерті його батьків він жив у злиднях, і я годувала його, як рідного, поки він не поїхав на заробітки. Згодом знайшов гарну роботу в Німеччині, і ми втратили звязок. Я вже не сподівалася його побачити, аж поки він не прийшов у цей будинок.

Мамо, сказав він, коли я затихла, тобі не місце тут. Пізем додому. Дозволь мені доглядати за тобою.

Я більше не стримувала сліз. Хоч ми й не були родичами, ця людина простягнула руку, коли рідний син мене покинув.
Ти справді хочеш мене забрати?
Так, мамо. Ти зробила мене тим, ким я є. Без тебе я ніщо, сказав Остап, міцно обіймаючи.

Того вечора він допоміг мені зібрати речі й повів до свого дому. Там я побачила його родину вони прийняли мене, як рідну. Мої останні роки нарешті наповнилися теплом і любовю.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × чотири =

Також цікаво:

З життя58 хвилин ago

When My Mother-in-Law Humiliated Me at the Altar, My Daughter Revealed a Letter That Changed Everything

The air in the grand hall was thick with anticipation, the scent of roses mingling with the low hum of...

З життя1 годину ago

When My Mother-in-Law Humiliated Me at the Altar, My Daughter Revealed a Letter That Changed Everything

Picture standing at your own wedding, with nearly 200 guests watching, when your new mother-in-law takes the microphone to announce...

З життя4 години ago

Little Girl Asks a Biker for Help to Feed Her Hungry Brother

A barefoot little girl asked a biker for help to feed her starving brother. The girl, no older than six,...

З життя4 години ago

Little Girl Asks a Biker for Help to Feed Her Hungry Brother

**Diary Entry 12th March** Ill never forget the night little Emily tugged at my sleeve at that 24-hour petrol station...

З життя9 години ago

He Called Her a Pitiful Servant and Left for Another. But When He Returned, an Unexpected Shock Awaited Him

He called her a wretched servant and walked away. But when he returned, he got an unexpected surprise. You see,...

З життя12 години ago

Young Love: A Childhood Romance

“Mum, can I wear the blue shirt to nursery tomorrow?” “The blue one? Why that one?” “Because Katie Evans said...

З життя12 години ago

Childhood Love: A Sweet and Innocent First Romance

**Childhood Love** “Mum, can I wear my blue shirt to nursery tomorrow?” “Blue? Why’s that?” “Because Katie Evans said it...

З життя14 години ago

– Such Honesty You Have, Mrs. Galina! What a Delight!

**Diary Entry A Lesson in Fairness** *12th July* What a fine sense of fairness you have, Margaret! I couldnt hold...