Коли вже буде готова вечеря?

Коли вечеря буде готова?
Коли ти її приготуєш, тоді й буде. Свекруха зняла окуляри.
Миколо, твоя дружина хоче, щоб я підбігла до плити? А вона ще спатиме? крикнула Зоряна, не слухаючи, схопила декілька речей і спрямувалася в коридор, погнана за нею свекруха.
Куди це ти? запитала вона. На відпустку! Бувайте!

Зоряна з полегшенням посадила важкі сумки на підбірку підлоги.

Я вдома!

З кімнати полетіло бурмотіння, і зявився його джерело чоловік приблизно сорока років, в спортивному костюмі і в капцях.

Зоряна, чому ти крикнеш? Ти ж не в селі. Тримайся, будь спокійна.

Та я ж чекала, коли зарплата надходить, а продукти треба закупити.

Господи! Які саме продукти? гучно зітхнув чоловік і повернувся в іншу кімнату.

Зоряна важко вдихнула: «Весь цей безлад!». Вона працює на двох роботах, щоб тримати дім у порядку, а її чоловік за підтримки мами вже рік розписує якусь «легендарну» книгу. Перша не сподобалась, бо ніхто не розуміє мистецтва.

Вона роздягнулася, перенесла сумки на кухню. Від завтра відпустка. Потріб треба помити квартиру, перепрати, погладити, все скласти під зором свекрухи. Піднялося їй в горло.

У кухню завітала Світлана Петрівна.

Зоряно, ти чим займаєшся? Чоловіка годувати збираєшся? Він ж усьогодні ввесь день працював, а тепер чекати має!

Багато заробив?

Зоряна сама не зрозуміла, чому так запитала. Колись вона із захопленням слідкувала за початківцемписателем, який мріяв стати знаменитим. Тепер же вона живе під тиском свекрухи, бо під час її декрету саме бабуся утримувала сім’ю.

Світлана Петрівна, збираючись вже йти, різко обернулася:

Що ти сказала?

Я спитала, чи багато він заробив. Люди ж, коли працюють, гроші в будинок приносять.

Та як ти смішиш? Микола весь день сюжет готує! Ти ж не розумієш, що таке працювати головою!

Жінка відскочила, а Зоряна задумалась:

А навіщо я тут? Син у бабусиному селі шумить, грається, а це лише відволікає Миколу від його «шедевру».

Вона схопила продукти з холодильника, спакувала їх у велику сумку. Зарплату і відпускні вже отримала, планує купити синові подарунок у дорозі.

Вийшовши в коридор, вона поставила сумку і знову схопила щось з речей. Микола, не відриваючись від телевізора, спитав:

Коли вечеря буде готова?

Коли ти її приготуєш, тоді й буде.

Свекруха випустила окуляри і, піднявши брову, спитала:

Миколо, твоя дружина хоче, щоб я підбі? А вона ще лягає?

Зоряна, не звертаючи уваги, взяла декілька речей і рушила в коридор, слідом за нею свекруха.

Куди це? запитала вона. На відпустку! Бувайте!

Не чекаючи, вона схопила важку сумку і побігла сходами вниз, намагаючись викликати таксі. Шістдесят кілометрів що ж, один раз можна!

Андрійко вже був у ліжку, коли Зоряна зайшла до батьківського дому. Він прокинувся, підбіг до матері і міцно обійняв її. Жінка пригорнула його.

Мати уважно подивилася:

Що сталося? Чому ти залишила Миколу? Хто за ним подивиться?

Мама завжди ставилася до зятя стримано, не допускаючи його до серця. Спочатку після весілля вони ще приїжджали на вихідні до її батьків, та теща швидко поставила його на місце.

Вистачило кількох візитів, коли Ганна Вікторівна будила зятя о шостій ранку і змушувала працювати в подвір’ї чи на городі, і мрія про відпочинок у Миколи зникла назавжди.

Вже, мамо! Набридло. Я у відпустці на цілий місяць!

Мама розцвіла посмішкою:

Ну, дякуй Богу, хоча б відпочинеш і будеш з сином.

Зоряна легла з сином, довго не могла заснути, спостерігаючи місячне світло над його головою, і, нарешті, заснула.

Ранок розбудив запах випічки. Андрійка вже не було, а Наталя простяглася, радіючи.

Бабуся, скільки пирогів напекла! Цілий таз!

Після сніданку вона запитала мати:

Що робити треба?

А ти вже відпочила?

Тільки радість, а далі робота.

Іди в город. Капуста заросла, огірки прополоти треба, часу нема.

На третій грядці вона зрозуміла, що робота в городі приносить задоволення. Оглянула чисті рядки і посміхнулася.

Вперше бачу, щоб грядки пололи з таким щасливим обличчям!

Тоді підняв голос:

Женя! Ти звідки?

Женя, її сусід і колишнє кохання з дитинства, зайшов з двору.

Пішов до твого батька за ключем, а тут чую, що ти вже приїхала. Не міг так просто йти.

Вони розповіли про минуле, про цукерки, про службу, про розлуку.

Приїхав до мами, розлучився місяць тому, сказав Женя.

Вечір він запросив усіх у гості, смажили шашлики, балакавали про все. Зоряна зрозуміла, що не треба нічого приховувати, просто жити.

Через два тижні мама сіла перед нею:

Зоряно, що ти плануєш? Повернутись?

Не знаю, мамо. Робота є, а житла ні.

Може, орендувати? Або залишайся, знайдемо роботу. А Женя ти бачила, як він на тебе дивиться?

Це лише відлуння дитинства.

Євген хороший, господарський. У місті його робота важлива.

Зоряна здивовано поглянула:

Мамо, ти хочеш мене зєднувати?

А що в цьому поганого? Я бачу, що вам добре удвох.

Вона розсміялася.

Женя поїхав на тиждень працювати, а Зоряна сумувала, лаявшись на себе. Микола звязувався з нею дзвінками, спершу нарікаючи, потім жартуючи, що з квартири її виписать і сина теж.

Свекруха телефонувала, грозила, ніби від невдячної невістки залежить її здоровя.

Останніми днями тиша опала. Вечором приїхав Женя, привізши Андрійка великою машиною, запросив усіх у гості. Мама подивилася на Зоряну з підозрою, а та сама відчувала радість.

Шашлики смажилися, коли перед будинком зупинилася машина. З неї вибігла молода жінка Оксана, дружина Жені, колишня, не має значення, просто зайва. Взяла Андрійка за руку, і вони попрямували до будинку, коли підкотиво таксі.

З таксі вийшли Микола і його мати.

Подивіться на неї! Гуляє, а чоловік? відчулася в їх словах.

Чого ви приїхали? спитала Зоряна, стискаючи губи.

Чи відпочила? Повертайтеся додому! Чоловікові працювати треба, а вона нічого не робить!

Микола, нарешті, прокоментував:

Я ж пишу книгу! Це не те, що перекинути цеглу на заводі.

Знаєш, Миколо Ти просто невдаха, нічого не зробив для сім’ї, не забезпечив грошима, не навчив сина, а сидиш зі своєю мамою на нашій шиї. Я все заберу, що купляла за останні десять років!

Зоряна вийшла до хвіртки і побачила Жені він усміхався.

Ого, вечір наш! сказав він, і вона відповіла, як треба.

Вони бачили, як Оксана підходить до Миколи й мами, розмовляючи з розмахом рук О.

У селі Зоряна не залишилася. Після розлучення з Миколою вона та Андрійко поїхали до міста, де новий чоловік пропонував їй іншу роботу, бо «жінці на заводі не пощастило». Тепер вона в офісі, перебирає папірці, зарплата маленька, але Женя подивувався:

Твоя зарплата твоя зарплата. Сім’ю забезпечує чоловік.

Микола теж не залишився сам: одружився з Оксаною, і його мати знову тримає на шиї двох «дармоїдів». Чутки про те, що Зоряна переконала сина кинути книгу і працювати на заводі, дійшли до всіх.

У підсумку все йде по колу: одне ламається, інше збирається.

Ставте лайки та залишайте коментарі!