Сусіди чули брехню про мою доньку – так мені було менш соромно зізнатися в правді

Було в Уляни горе, яке вона носила в собі довгі роки. Від людей ховала, бо сором був нестерпний.

Над мертвою жінкою стояли сусіди, а під подушкою лежали листи від дочки. Галя взяла їх і поклала небіжчиці в руки. Хай забере з собою той біль і сором, що гриз її серце

З справжнього життя.

Уляна ще з молодості вірила у сни. Іноді дівчата розповідали їй свої сновидіння, а вона вгадувала, що вони означають. Рідко помилялася. А ще літала уві сні! Піднімалася над хатами, і вітер свистів у вухах. Один сон приходив до неї знову і знову: білі коні в сірих яблунах, запряжені в сани, а в санях вона з Опанасом. Коні розбігалися, злітали у небо, аж дух захоплювало! Потім віжки випадали з рук, і вони пригиналися, летіли

Цей сон снився їй, поки Опанас був живий. А коли його не стало, вона все ще бачила тих коней, але він стояв поруч, не керував ними, лише посміхався

Тієї ночі вони знову були в санях. Але віжок зник. Коні піднімалися все вище, а на хмарці сиділо маленьке янголятко.

Марійко! Моя Марійко! скрикнула Уляна так голосно, що прокинулася.

Час Час збиратися, прошепотіла вона. Без сліз, без жалю.

У хаті завжди було чисто. Вона вимила підлогу, витрусила килими. Дістала вузлик, що готувала «на смерть», розклала речі, написала записки, щоб знали, що до чого. Бо без неї ніхто не розбереться. Прийде Галя хто ж ще? Вона одна їй і подруга, і сестра.

Уляна взяла шкільний зошит і почала писати.

Пробач, Галю. Ти мені найрідніша. Прожили з тобою, як сестри Не кажи нікому, благаю тебе, про мій сором. Мені вже, може, і байдуже, що люди говоритимуть, але все одно прошу Я брехала роками, що моя донька турботлива, що не приїздить, бо хворіє А насправді я не знаю, де вона. Думаю, жива, але покинула мене давно. Щоб не соромно було, я всім брехала, і тобі теж Не шукай її. Поховай мене біля Опанаса. Хату і все, що в ній, залишаю тобі. Не вийшло у мене дочки виховати Страшний сором за це. Хай він іде зі мною в могилу

Уляна добре натопила піч, закрила димар і лягла спати

Галя ще ввечері помітила, що в подруги не світиться вікно, але хіба могла здогадатися?

Чи не залишила померла якої записки? спитав міліціонер.

Нічого нема Важко їй було самій, от і все відповіла Галя, перебираючи в кишені зімятий лист.

***

Її Марійка була гарною і розумною дівчиною. Єдиною, улюбленою. Опанас, агроном із колгоспу, закохався у прост