«А я не розумію, Оленко, чому ти мені не рада?» — підперлася в боки свекруха, оголошуючи, що збирається жити у молодих під час ремонту

Ой, Настю, а чого ти мене так нерадо зустрічаєш? підбоченилась свекруха, виявляючи намір жити у молодих під час ремонту.
А от я й сама не знаю, скільки часу все це займе! Може, місяць, а може, і півроку якщо мені у вас сподобається! Ремонт справа така Поспішати не варто!
Настя доклала чимало зусиль, щоб переконати чоловіка жити окремо від батьків.
Перші місяці після весілля Тарас категорично відмовлявся виїжджати з батьківського дому:
Настю, ну що тобі тут не подобається? Живемо ж нормально! У нас окрема кімната, ніхто не лізе, не заважає. Нащо витрачати зайві гроші?
Тарас, та невже тебе все влаштовує? Твоя мама, вибач, людина абсолютно безтактна!
Вчора вона вдерлася до ванної, коли я милася, двері не закрила, шторку одягати почала й ще й кричала: «Та що я там не бачила!»
Тарас засміявся:
Ну, мама просто звикла так. Сама живе двері не замикає.
Потерпи трохи, ось-ось має відбутися угода з продажу моєї квартири покупці попросили відтермінувати на пару місяців, у них ще не вся сума. Продамо, додамо гроші, які твої батьки подарували, і виїдемо. Нащо зараз знімати ще й квартиру?
Настя терпіла. Свекруха їй дісталась справді безцеремонна Марія Іванівна спершу говорила, а потім уже думала.
Тобі б, Настю, трохи схуднути не завадило, кожного ранку дорікала невістці Марія Іванівна, бока вже висять! Негарно.
Я, між іншим, коли заміж виходила, важила лише 43 кілограми. Мій перший чоловік, батько Тарасика, талію двома пальцями обхоплював!
«Цікаво, що ж вас так рознесло? думала про себе Настя. Ну й людина! Навмисне, чи що, дратує? Господи, швидше б вже виїхати!»
Квартиру продали, додали грошей і купили нову.
Настя виїжджала від свекрухи зі сльозами радості на очах вона не вірила, що її муки нарешті закінчилися.
Але спокійно пожити вдалося недовго Марія Іванівна, мабуть, занудилася по синові й почала регулярно напрошуватися в гості:
Тарас, будь ласка, давай хоча б ці вихідні проведемо без твоєї мами? благала чоловіка Настя. Чесно, я вже не витримую її балаканини!
Коли в субботу вона приходить, у мене вже за три години мозоль на язику від її розмов!
Марія Іванівна ж не може просто розказувати їй обовязково потрібен діалог. Вона змушує мене відповідати!
Настю, ну і як ти це собі уявляєш? Мама прийде, я їй двері відчиню й скажу: «Ну все, побачились, бувай!» Так, чи що?
Вона ж, по-перше, образиться, а по-друге, я так з мамою не можу. Ми в неї одні в одних залишилися, родичів майже немає.
***
Коли Настя завагітніла, Марія Іванівна потроїла зусилля. Вільного часу у неї було багато, тому вона лізла всюди за невісткою і по магазинах, і по лікарням, напросилася навіть на УЗД:
Ось там моя онука! Ну, або онук, гордовито сказала Марія Іванівна лікарю. А зробіть, будь ласка, дві фотки. Я теж хочу таку на память!
Незадовго до пологів Настя набралася сміливості й викликала свекруху на серйозну розмову:
Маріє Іванівно, я розумію, що ви дуже хочете зайняти моє місце в житті сина, але давайте домовимося не вчіть мене, як правильно виховувати дитину!
Мені б дуже не хотілося сваритися з вами через це. Попереджаю ніяких порад я не потерплю. Давайте хоча б у цьому питанні обійдемося без нотацій?
Марія Іванівна образилася, але не сперечалася. Мабуть, зрозуміла, що Настя говорить серйозно.
Коли народилася Софійка, свекруха зібрала цілу юрбу далеких родичів і без запрошення прийшла до сина.
До гостей ніхто не готувався Тарас щойно забрав дружину з донькою з пологового, і всі спали:
Ось я так і знала, буркнула Марія Іванівна, просовуючись у передпокій із двома величезними пакетами. Казала ж тобі, Галю, що треба зайти в магазин! Не помилилася нас не чекали!
Мам, ну чого ти не попередила? зітхнув Тарас. Хто зараз їжу готуватиме? Нормальні люди про таке заздалегідь домовляються!
Не переч матері, промовила улюблену фразу Марія Іванівна. Щодо їжі не хвилюйся, ми зараз швиденько все зробимо! А Настя де?
Відпочиває, мам. У пологовому, самі знаєте, не виспишся. Тихіше, будь ласка, Софійка теж спить.
***
За чотири роки шлюбу Настя від свекрухи натерпілася всього. Але до ремонту життя її не підготувала.
Якось Марія Іванівна подзвонила синові й поставила його перед фактом:
Тарасику, треба оновити обстановку в квартирі. Я, дивлячись на ці потерті шпалери, у депресію впадаю! Допоможи знайти бригаду.
Добре, мам, погодився Тарас. По