Після 35 років шлюбу мій чоловік пішов до іншої жінки, і я нарешті усвідомила, що ніколи не думала про себе. Коли мій чоловік, Олександр, залишив мене...
Василий Ткачук — моє ім’я, і я мешкаю в Тернополі, де тихі води Серету віддзеркалюють небо Західної України. Я ніколи не вважав себе святим. Так, міг...
На ім’я я Петро Іванов, і мешкаю у невеликому містечку під назвою Біла Церква, де Київщина ховає свої тихі вулиці під кронами старих дерев. Я не...
Від чорної смуги до світлого дива: як життя винагородило мене за все Багато хто не вірить, що щастя може настати після низки невдач. Що після бурі...
Яке ж то життя з поворотами: я знайшла кохання всього життя на трасі біля моря Якби мені в юності хтось сказав, що я одного дня зустріну...
Вас вітає Ірина Шевченко, і я мешкаю в тихому місті Чернігів, де історія просякнута у кожній вуличці й сквері. Ми з Максимом знайомі стільки, що й...
Вони кажуть, що шукати кохання на роботі — це нелегке заняття. Я й не шукала. Воно саме мене знайшло. І не в образі галантного колеги з...
Мене звати Наталія Орлова, і я живу в Каневі, де Черкаська область обіймає береги Дніпра. Часто чую, як чоловіки дорікають нам, жінкам, мовляв, ми їх використовували,...
Вагітна від одруженого колеги, а він покинув мене напризволяще Мене звуть Анна Ковальчук, і я живу в Івано-Франківську, де карпатські вершини заглядають у душу, а вулиці...
В житті все повертається… Чоловік подав на розлучення і повернувся до своєї колишньої! Я вважала себе майстром в грі під назвою кохання. Але життя піднесло мені...
— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...
Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...
Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...
Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...
Валентина Петрівна тримала в руках теплі палянички від Ярини, усміхаючись цьому несподіваному повороту долі. Після розмови вона зрозуміла, що іноді...
“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...
– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...
– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...
– Ти що, з глузду з’їхав? – Тетяна кинула серветку на стіл, келих від цього шатнувся. – Запросити її сюди,...
Останній раз я вгледіла Одарчину фотографію під час нашого візиту до нотаріуса, де її посмішка, така ж тепла й водночас...