Connect with us

З життя

Бабушка, я ваша дочь, а это ваш шестилетний внук

Published

on

В небольшом уральском городке, где время словно замедляет шаг, а дома утопают в тени старых лип, моя жизнь в одно мгновение перевернулась. Возвращаясь с работы, я, Екатерина Сергеевна, услышала, как кто-то окликает меня по имени. Обернувшись, я увидела молодую женщину с мальчиком. Сердце сжалось, когда она тихо сказала: «Екатерина Сергеевна, я Агафья, а это ваш внук Ваня. Ему уже шесть лет».

Городок наш тихий, новости здесь разлетаются быстро, но такого я не ожидала. Мой сын, Дмитрий, крепко стоит на ногах, работает в городе, мечтает о должности повыше. Женат он не был, и хоть я часто грезила о внуках, мысль, что они уже есть, казалась невозможной. Шок, затем горечь — как могло случиться, что я шесть лет не знала о Ване?

Всё ли я сделала правильно? Растила Дмитрия одна, день и ночь трудилась, чтобы он ни в чём не нуждался. Горжусь им, но сердце болело, глядя, как он меняет девушек, не привязываясь ни к одной. Мне самой было чуть больше двадцати, когда он родился. Без мужа, без помощи, я отдавала ему всё. Лишь пару лет назад он купил мне путёвку на Чёрное море — впервые за жизнь я увидела его бескрайние воды.

А теперь передо мной стояла Агафья с Ваней. Голос её дрожал, но говорила она твёрдо: «Я долго не решалась, но он — ваша кровь. Вы должны знать. Я не прошу ничего. Вот мой телефон. Если захотите увидеться…»

Она ушла, оставив меня в смятении. Я тут же позвонила Дмитрию. Он опешил. С трудом припомнил, что когда-то встречался с Агафьей. Она говорила о ребёнке, но он счёл это пустыми словами. «Почему молчала столько лет?» — возмущался он. Меня резанула его холодность. Мой мальчик, который бежал ко мне, спотыкаясь о собственные ноги, теперь отмахивался от отцовства, будто от досадной помехи.

Агафья ответила на звонок сразу. Ванечка родился в марте. На вопрос о ДНК она лишь покачала головой: «Знаю, что он Дмитриев. Тесты не нужны». Она работала, поднимала сына с помощью родителей. Скоро Ваня пойдёт в школу. «Если хотите его видеть — приходите. Если нет — пойму», — сказала она просто.

Я положила трубку, и мир будто раскололся. Верить ли сыну? Но Агафья не просила денег, не требовала помощи. Её упрямство напомнило мне себя годы назад.

Теперь я стою перед выбором. Позвать Ваню в свою жизнь? Заставить Дмитрия проверить правду? Или отступить, боясь, что эта надежда окажется миражом? Ванечкины глаза, такие же, как у Дмитрия в детстве, уже поселились в моём сердце. Но тень шести лет молчания пугает. За каждым шагом — бездна.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × 1 =

Також цікаво:

З життя13 хвилин ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя2 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя3 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя6 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя9 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя10 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя12 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя14 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...