Бабуся вигнала брата з дому заради свого спокою в старості.

Бабуся вирішила виселити мого брата з квартири, щоб забезпечити собі на старість спокій.

Нашій бабусі вісімдесят п’ять років, і на минулому тижні вона попросила мого старшого брата і його дружину виселитися. Вони переїхали до неї після весілля. Після того як бабуся звільнила свою квартиру, майже не спілкувалася ні з ким. Коли телефоную їй, щоб повідомити про наш запланований візит, вона швидко кладе трубку і нікому не відкриває двері.

Мій брат із дружиною змушені були винайняти іншу квартиру. Про причини виселення брат не захотів говорити, але мене це не здивувало, адже він завжди був безвідповідальним і легковажним.

Після смерті дідуся бабуся залишилася одна. Вільне місце, що залишилося, змусило родичів зібратися на сімейну нараду. Бабуся Віра сама на збори не прийшла.

Після довгої розмови родичі вирішили, що до великої квартири бабусі заселиться мій брат з дружиною, її онук, адже їм ніде жити, а бабуся матиме допомогу і вони половину витрат пов’язаних з квартплатою на себе візьмуть.

Дядько Станіслав і мій батько були стурбовані станом своєї матері і запропонували, щоб молоде подружжя допомагало їй і взяли на себе обов’язки, які для неї стали важкими.

Проте довго вони там не жили, адже бабуся вирішила їх виселити. Вони зовсім не допомагали, скоріше, самі чекали допомоги від літньої жінки. Що ще стало причиною, я не знаю.

Сім’я знову зібралася, щоб обговорити ситуацію з бабусею. Тато, її другий син, наполягав на тому, що матір має право вирішувати, як їй жити. Але багато хто був проти.

Першою наполягала тітка Олена, яка вирішила, що її тридцятирічна дочка переїде жити до бабусі. Вона висловила це рішучим тоном, і всі погодилися. Незабаром дівчина почала збирати речі, а бабусю телефоном про повідомили про рішення. Бабуся зрозуміла хитрість і кинула слухавку.

Тітка поїхала до будинку бабусі і навіть планувала запропонувати ремонт в квартирі. Але не склалося так, як вона задумала – бабуся не відкрила їй двері, але залишила маленький подарунок для своєї внучки, банку з маринованими огірками.

– Як вона збирається жити сама? – обурювалася тітка і говорила: – Дивно, що протягом всіх цих років мама ніколи не жила сама, а тепер раптом захотіла! Якщо щось станеться, хто це знатиме? Жити одним небезпечно!

Бабуся Віра завжди жила з батьками і дідусем, потім з чоловіком, дітьми та онуками, а тепер хоче спокою, і це в трикімнатній квартирі.

– Це скандал! – кричала тітка, думала, що проживе сто років у здоров’ї?

Тільки батько адекватно дивився на ситуацію, вважаючи, що треба поважати її волю і не нав’язувати нікого силою – адже вже до неї переїхав старший син, і що з цього вийшло? З іншого боку, він розумів, що сестри мають рацію, і мама не може бути повністю сама, адже будь-що може статися. У них навіть ключів від квартири немає, оскільки після того як вона вигнала онука, замки були змінені.

Мій батько запропонував встановити в квартирі камеру за згодою бабусі та своїх братів і сестер, розмістив її в кімнаті, де вона спала. Таким чином проблема була вирішена – бабуся мала свій спокій, а родичі – чисте сумління, що з нею все гаразд.

Вона була готова оплачувати рахунки самостійно, так як електрику та воду використовувала дуже ощадливо. Звісно, вона погодилася, щоб ми приносили їй покупки, але решта контактів обмежувалась телефонними дзвінками.

Зараз усі щасливі, бабуся має бажаний спокій, а ми можемо стежити за нею за допомогою камери і впевнитись, що з нею все гаразд.

Все завершилось добре, але бабуся Віра нікого не впускає, навіть за поріг. Я до неї зайшла, привезла банку з домашнім варенням, вона подякувала, але так і стояла в дверях. Вона все ще боїться втратити власну незалежність, хоча хотілось би, щоб змінила думку, адже людині легше, коли є з ким поговорити за чашкою чаю.