Connect with us

З життя

Бабуся вигнала брата з квартири, щоб забезпечити собі спокійну старість.

Published

on

Бабуся вигнала мого брата з квартири, щоб мати спокій на схилі літ.

Нашій бабусі вісімдесят п’ять років, тиждень тому вона вигнала мого старшого брата та його дружину з дому. Вони переїхали жити до неї після весілля. Як тільки вона позбулася квартирантів, майже ні з ким не спілкувалася. Коли я телефоную їй, щоб сказати, що ми прийдемо в гості, вона одразу кладе слухавку і нікому не відчиняє двері.

Моєму братові і його дружині довелося знімати якусь квартиру, щоб десь жити. Чому вона їх вигнала, він не хотів розповідати, але я не здивувалася її вчинку, адже він завжди був безвідповідальним і легковажним.

Коли дідусь помер, вона залишилася жити одна, і місце звільнилося. Родичі зібралися на сімейну нараду, але бабуся Валерія в засіданні не брала участі.

Після довгої розмови вирішили, що в простору квартиру бабусі переїде мій брат з дружиною, її онук, бо їм немає де жити, а вона отримає допомогу, та ще й вони допомагатимуть оплачувати всі рахунки, щоб їй було легше.
Дядько Станіслав і мій батько переймалися за матір і тому запропонували, аби молоде подружжя підтримало її на щодень та взяло на себе обов’язки, які їй стало важко виконувати.

Однак, довго вони там не прожили, як вона вирішила їх вигнати. Вони зовсім не допомагали їй, навпаки, вимагали, щоб старша жінка обслуговувала їх, а що ще стало каменем спотикання – я не знаю.

Знову почалася сімейна дискусія про бабусю, батько, її інший син, натякнув, що мама повинна мати право вирішувати, як їй жити, але всі були обурені. Першою і найнаполегливішою була тітка Олена, яка вирішила, що нехай там оселиться її тридцятирічна дочка. Вона сказала це настільки беззаперечно, що всі змушені були погодитися. Дівчина почала збирати речі, а бабуся отримала телефонний дзвінок про рішення родини, але зрозуміла, до чого йдеться, і кинула слухавку.

Тітка вирушила до бабусі додому, по дорозі навіть подумала, що запропонує ремонт у всій квартирі. Але все склалося не так, як вона хотіла: бабуся не відчинила їй двері, поставила лише перед ними подарунок для внучки у вигляді банки з маринованими помідорами.

– Як же вона буде жити сама? – обурено говорила сестра батька:
– Дивно, адже за всі свої вісімдесят п’ять років мама ніколи не жила одна, а тепер раптом забажала! Що зробити, якщо їй стане погано? Самітність небезпечна!

Бабуся Валерія завжди жила з батьками, потім з чоловіком, дітьми та онуками, а тепер раптом захотіла жити сама в трьохкімнатній квартирі, і в спокої.

– Це ж скандал! – вигукувала тітка, – Вона думає, що проживе сто років у здоров’ї?

Тільки батько підійшов до проблеми раціонально: вважав, що слід поважати її волю і не примушувати нікого там залишатися, вже ж старший син побував там і що з того вийшло?
З іншого боку, він розумів, що сестри мають рацію, і мама не може бути зовсім одна, адже все може статися. Вони навіть ключів від квартири не мають, бо коли вона вигнала свого онука, то змінила замки в дверях.

Мій батько придумав встановити в її квартирі камеру, звісно, за згодою бабусі та усіх родичів, повісивши її в кімнаті, де вона спала. Таким чином, проблема була вирішена — бабуся мала спокій, а рідні — чисту совість, що з нею нічого не трапляється.

Вона була готова сама оплачувати комунальні, тим більше, що електроенергії та води багато не споживала. Звичайно, вона погодилася на те, щоб ми приносили їй покупки, але решта контактів відбувалася телефоном.

Тепер усі щасливі: бабуся має той спокій, про який мріяла, а ми можемо через камеру перевірити, чи з нею все гаразд.

Все закінчилося добре, навіть попри те, що бабуся Валерія і досі нікого не пускає, навіть на поріг. Коли я до неї приходжу, беру банку з варенням, вона дякує, але тримає мене у дверях. Мабуть, вона ще боїться втратити свободу, і мені хочеться, аби вона змінила свою думку, адже завжди легше, коли маєш з кимось поговорити за чашкою чаю.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 − 7 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя2 години ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя3 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя4 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя4 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...

З життя5 години ago

Загадка давнього зображення

**Таємниця старої фотографії** Олег та Марійка навчалися в одній групі. Звичайна дівчина, нічим не вирізнялася. Але чи то час закохатися...

З життя5 години ago

Привіт, ви чуєте? Дозвольте відкрити вам новий світ…

Алло, ви мене чуєте? Просто хочу відкрити вам очі… Соломія сиділа за кухонним столом, думаючи, що робити далі. «Пробачити не...

З життя6 години ago

Подорож серед хмар

Похід по хмарах З сірого неба сипав дрібний дощик. Данило підставив обличчя, і шкіра миттєво вкрилася краплинами води. Він із...