Connect with us

З життя

Батько повернувся через десять років: чи варто руйнувати роками збудоване?

Published

on

Коли вони підписалися в ЗАГСі, Олеся ледве пересувалася — була на останньому місяці вагітності, — з тремтінням у голосі згадує Надія Степанівна, мати дівчини. — Яка там весілля… Просто зайшли, поставили підписи, а потім приїхали до мене — скромно святкували. А вже через тиждень з’явився на світ наш Дениско.

Коли питають, чому донька так довго не виходила заміж, Надія Степанівна зітхає. — Навпаки, усе сталося швидко. Олеся дізналася про вагітність, коли було вже три місяці. З батьком дитини жили разом, готувалися до весілля, будували плани. Та він злякався. Кинув її. Просто зник — забрав речі, заблокував усюди й розтанув, ніби його й не було.

Олеся була розбита. Вагітна, кинута, зі страхом перед майбутнім. І саме тоді з’явився Ігор. Вона одразу розповіла йому все — не приховала жодної деталі. Він вислухав, задумався… і залишився. Почав піклуватися, супроводжував на огляди, готував, підтримував. А невдовзі зробив пропозицію. Сказав: «Дитина має народитися в справжній родині».

Я, признатися, спочатку не вірила. Боялася, що за добротою Ігоря щось ховається. Навіть намагалася дізнатися про нього більше, — з гіркотою зізнається мати. — Та даремно. Ігор виявився не тільки гідною людиною, а й чудовим батьком для Дениса.

Минуло десять років. Денис — розумний, вихований хлопчик. Вчить уроки з Ігорем, ходить з ним у кіно, на плавання, катається на скейті. Любов між ними справжня, щира. Денис називає Ігоря татом — бо він ним і є. Мама Ігоря, до речі, теж обожнює онука. Бере його на вихідні, дарує подарунки, пече його улюблені коржики.

Усе було спокійно, доки одного разу Олеся не показала мені повідомлення: «Привіт. Я бачив фото нашого сина. Хочу познайомитися. Він має право знати, хто його справжній батько». Написав це той самий чоловік, який десять років тому втік, кинувши вагітну дівчину.

— Уявіть! — обурюється Надія Степанівна. — Він просто побачив фото в мережі й раптом «прокинувся»! Почав писати Олесі, вимагати зустрічей, стверджувати, що має на дитину право. А потім і взагалі виклав у себе фото Дениса з підписом: «Мій син». Та який ти батько, якщо за десять років навіть не згадав про нього?!

Олеся завжди відкрито публікувала фото сина — зі свяАле життя показало, що справжня родина — це не тільки кров, а й вірність, любов і відповідальність, які випробовуються роками.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 − сім =

Також цікаво:

З життя4 години ago

Хазяїн на всі руки

ХОЗЯЙНОВИЙ ЧОЛОВІК. Відвідую тестя в селі за сотню кілометрів від міста. У його хаті, де він народився й виріс. Звідти...

З життя6 години ago

Долі на перехресті

**Дві долі** Сьогодні я блукала вуличками Києва, міста, де все мені чужe. У руках стискала маленький папірець – останню надію...

З життя7 години ago

Продавчиня вигнала бабусю з магазину, але поліція повернула її назад

Марія завжди була самодостатньою жінкою, навіть коли життя ставало важким. Після виходу на пенсію з посади шкільної бібліотекарки вона тихо...

З життя10 години ago

Магія зустрічі

**ОЛЕНЬКА.** Старая Марійка витирала сльози, що стікали по її блідим, зморшкуватими щоками. Вона махала руками, немов дитина, що ще не...

З життя13 години ago

Неочікувана любов: Заможний холостяк закохався в дівчину зі шрамами з дороги.

Ось як би я розказала цю історію по-своєму: Ярослав Коваленко обожнював свій балкон. Особливо у п’ятничні ранки, коли місто під...

З життя14 години ago

Сховай мої муки

**З\’їж мою боли** Найменше усього Олені подобалося працювати з дітьми. Важко, нудно й небезпечно. Простір можливостей навколо дитини ще не...

З життя16 години ago

— Твоя мама їде на місяць? Тож я — до своєї, — дружина вже з чемоданом.

— Твоя мама їде на цілий місяць? Тоді я — до своєї, — дружина стояла вже з чемоданом. У Оксани...

З життя18 години ago

Коли валіза без ручки стає пригодою…

— Вітьку, більше до мене не заходь, добре? — спокійно попросив я. — Як це? Сьогодні не приходити? — не...