Безсонна ніч: чоловік втомився від хропіння і не стримався

На протязі майже всієї ночі Галина не зімкнула очей. О 2-й годині ночі чоловік штурхнув її в бік і роздратовано вигукнув: “Перестань хропіти, дістала!” Галина почала хропіти, коли спала на спині, проте раніше чоловік дбайливо перевертав її на бік. Тепер він грубо штовхає її, в той час як сам швидко засинає, а вона приймає заспокійливі ліки і не може заснути до ранку.

Галина і Віталій одружені вже 27 років, два роки тому відзначили срібне весілля. Вони не святкували цей день, бо Віталій про нього забув. Він саме придбав нову машину, був щасливий і приділяв їй всю свою увагу, перейменувавши стару машину на сина.

Спочатку подружжя заощаджувало гроші на квартиру для сина, у якого з’явилася дівчина. Проте батько з сином вирішили, що потрібно купити автомобіль, бо вони швидко дорожчають, а син зі своєю дівчиною можуть пожити в його кімнаті. Галину ніхто не запитував, хоча більшість грошей були її, бо заробляла вона більше чоловіка.

Після покупки автомобіля Галина вирішила відкладати свої гроші на свій рахунок. Чоловік спочатку образився. Галина пояснила, що більше не має довіри і не хоче, щоб вони купили ще одну машину, – “Ось і вкладайте свої гроші, в чому проблема?”

– Ти ж знаєш, в мене зарплатня не дуже, що я можу відкласти? – відповів Віталій.

Галина має вищу освіту. Вона і подруга Наталя приїхали з маленького містечка до обласного центру, щоб вступити до педагогічного університету. Обидві без проблем склали іспити і закінчили навчання.

Наталя пропрацювала у школі рік і залишила роботу. Вона закінчила курси перукарів, пройшла платну спеціалізацію у Києві у відомого майстра і відкрила свою перукарню, бо мала забезпечених батьків.

Галина залишилася у школі ще деякий час. Вона працювала перший рік, коли познайомилася з Віталієм. Галина проводила екскурсію для випускників у промислово-металургійному технікумі. Віталій працював там майстром виробничого навчання. Він був молодим, високим, привабливим чоловіком з гарним почуттям гумору. Майстер з такою пристрастю розповідав про професію зварювальника, що навіть молода вчителька заслухалася.

– Я навіть не уявляла, що про таку звичайну професію можна так захопливо розповідати, – зізналася вона йому після екскурсії.

Віталію також сподобалася молода, струнка вчителька. Вони почали зустрічатися, а через півроку одружилися. Весілля було скромним. Прийшли батьки Галини.

Молоді жили з мамою Віталія у трикімнатній квартирі, а він був єдиним сином. Кімнати були окремими, тож вони не заважали одне одному. Батько Віталія помер молодим.

Потім свекруха вирішила, що виконала свій материнський обов’язок і поїхала до Закарпаття. Вона познайомилася там на відпочинку з вдівцем, який зробив їй пропозицію. У цій квартирі сім’я й досі живе. Життя свекрухи з новим чоловіком склалося успішно. Вона подарувала квартиру синові.

Мати Галини з дитинства навчала її підтримувати ідеальний порядок у будинку, але так, щоб чоловік не помічав цих зусиль. Чоловіки не люблять, коли жінки займаються прибиранням, пранням та іншими справами в їх присутності, особливо у вихідні дні, тому все треба робити до приходу чоловіка.

Галина старалася. Вставала о п’ятій ранку, готувала сніданок і вечерю. Обідали вони у їдальні на роботі. Приходила з роботи раніше за чоловіка і встигала навести порядок у квартирі, попрати, попрасувати, а ввечері готувалася до занять і перевіряла зошити.

Галині було 24 роки, коли народився син Сашко. Вона сиділа з ним вдома, стало легше, не потрібно було ходити на роботу, а домашні справи молода мати встигала зробити, поки син спав. Він був спокійною дитиною.

Усе було добре, але бракувало грошей. Зарплата чоловіка була невелика, а допомога на дитину тоді не була великою.

Одного дня подруга Наталя прийшла з подарунком для Сашка. Чоловік був на роботі. Галина попросила у неї в борг до зарплати Віталія.

Подруга дала гроші, а потім сказала: – Знаєш, твоїй дитині вже 10 місяців. Приходь до мене ввечері в перукарню. У мене працює хороший майстер манікюру Юля. Вона тебе навчить, а я не братиму з неї плату за оренду кабінету. Ввечері годин 2-3 батько може посидіти з сином. Відкриєш свій кабінет. Манікюр завжди затребуваний, незважаючи ні на що. Жінки завжди слідкують за своїми нігтями. –

Галина виявилася старанною ученицею і навчилася робити манікюр, згодом освоїла педикюр. Вона орендувала кабінет у новій перукарні неподалік від дому. Гроші на інструменти та матеріали позичила подруга. Галина працювала вечорами з 17 до 22 години без вихідних. Віталій залишався з сином. Базу клієнток швидко зібрала. Багато жінок працюють вдень, і їм зручніше приходити до майстра ввечері. У школу Галина не повернулася.

Життя стало веселіше. Віталій так і працював майстром на старому місці, його все влаштовувало. Вони купили автомобіль, зробили гарний ремонт у квартирі, відпочивали на морі. Правда, Галина їздила з ними кілька разів. Влітку на її послуги був великий попит, особливо на педикюр. Віталій почав ще більше цінувати свою дружину.

– Ти моє золото, – говорив він їй ніжно.

Через шість років у них народилася донька Інна. Галина не могла залишити роботу, боялася втратити клієнток. Наняла няню для доньки і продовжувала працювати, тепер з обіду до 20 години. Через рік син пішов у перший клас. Школа була поруч, і він швидко став самостійно повертатись додому.

Після народження Інни роки для Галини пролітали швидше. Діти росли, зростали витрати і проблеми. І Галина працювала, не зупиняючись… Поки людина жива, їй завжди щось потрібно. Вона майже не відпочивала. Додому приїжджала лише на похорони батька та інколи на кілька днів навідати матір.

Тепер Сашкові 24 роки, доньці – 18. Саша закінчив юридичний факультет університету. Високооплачувану роботу знайти не вдалося, працює за невеликий дохід. Інна навчається в технологічному коледжі.

Рік тому Саша привів додому свою дівчину Аню. Аня не з їхнього міста, вона ще на третьому курсі економічного факультету. Аня вже рік живе з ними, але тримається відсторонено, приходить з занять і закривається в кімнаті.

Одного дня Галина раптом усвідомила, що в її сім’ї вже давно немає дружнього, згуртованого духу, як раніше. Вони перестали спілкуватися і живуть, ніби сусіди в комунальній квартирі.

Чоловік все частіше і частіше вихлюпував на Галину своє погане настрій. Вона не хотіла лізти до нього з питаннями чи співчуттям, щоб не підставитись під гарячу руку.

Її уважний син тепер сидить за зачиненими дверима з Анею. Галина не заходить до них. Один раз хотіла прибрати там безлад, але потім передумала, вирішила, нехай живуть як хочуть.

Дочка також відмовилась підтримувати порядок у своїй кімнаті. Галина намагалася її вмовити, але Інна відповіла грубістю, – Іди собі! Не втручайся зі своїм порядком, набридла вже! –

Мати не витримала і взялась за генеральне прибирання сама. Нещодавно Інна зовсім розперезалась, кидала свої брудні речі на підлогу у ванній, навіть не хотіла відкрити кришку кошика для бруду.

Вчора Галина поспішала на роботу і попросила невістку завантажити посудомийну машину і підтерти підлогу на кухні.

– Я ж не наймалась у вас домогосподаркою, – відповіла Аня і зачинила двері перед носом.

Галина так і не заснула після штовхана чоловіка. О 5-тій ранку піднялась, приготувала сніданок, поставила м’ясо в духовку. Чистячи картоплю, вона кипіла від образи, думаючи, як і коли вона стала для чоловіка і дітей лише зручною прислугою? Коли вони перестали бачити в ній дружину і матір?

Рідні прокинулися, дружно поїли каші та омлету. Ніхто не сказав дякую. Першим пішов Віталій, потім Інна. Перед відходом вона кинула свою блузку на стілець і сказала, – Мені в вечір потрібна, терміново попери!

Аня десь у своїй кімнаті прихорошувалася, а син сказав матері: – Прошу, не завантажуй Аню роботою. Вона вчора засмутилася і навіть плакала, якщо будеш її ображати, перестану вважати тебе своєю матір’ю, запам’ятай!

Всі розійшлися. Галинці на роботу до 10-ї години. Вона взяла телефон й відмінила всі візити клієнтів, заплановані на місяць вперед. Пішла на роботу, зібрала всі інструменти і матеріали, розрахувалася з господинею за оренду.

Галина повернулася додому, спакувала в дорожню сумку трохи своїх речей, зібрала документи. На холодильник прикріпила магнітом записку: “Любі мої, зрозуміла, що не потрібна вам ані як дружина, ані як мати, а домработницею бути більше не можу. Я впевнена, вам буде краще без мене.”

Викликала таксі і поїхала на вокзал. Мати здивувалася, побачивши дочку на порозі рідного дому,
– Галя, як ти дізналась, що я хвора? Хотіла тобі зателефонувати, але боялась тебе потурбувати, знала, що ти вся в роботі. –
– Мамо, я побуду з тобою. Мені треба знайти себе, я загубила себе. Перестала існувати як особистість, відчуваю себе загнаною конякою, – сказала Галина, обіймаючи матір, і заплакала.

Галині, звичайно, хотілося, щоб чоловік вмовляв її повернутись, щоб діти просили вибачення…
Чоловік навіть не зателефонував. Зявилась Інна, – Як ти могла? Поїхала і не випрала мені блузку? І так, без тебе краще, ніхто не робить дірки в голові.*

Галина вже п’ять місяців живе з матір’ю. Вона єдина її донька. Мати значно постаріла, часто хворіє. Галина взяла в рідному місті невелике приміщення в оренду і займається улюбленою справою. Працює тепер за гнучким графіком. Доходи її стали меншими, але й витрати також. Подруга Наталя дзвонить, підтримує і розповідає новини.

Віталій незабаром після від’їзду Галини пішов до своєї колеги. У них вже кілька років були близькі стосунки.

Інна привела до дому свого однокурсника, – А чому Саші можна, а мені ні? –

Батько дає Інні гроші на життя, та їй не вистачає, і вона постійно їздить до нього просити ще. Вона б попросила у матері, але соромно, адже першою сказала, що без неї краще.

Молодь постійно свариться, ніхто не хоче готувати і прибирати.

Галина хвилюється за дітей, але втішає себе думкою, що вони вже досить дорослі і не потребують її підтримки, навіть не дзвонять.

Зрада чоловіка її здивувала. Вона так захопилася роботою, що не помітила його охолодження.

Галина подала заяву на розлучення і поділ майна. Їй горько і прикро, що у 49 років вона залишилась на одинці, без сім’ї, якій присвятила 27 років свого життя.

А найгіркіше те, що вона сама в усьому винна.
Жінка не повинна повністю розчинятись у сім’ї.
Сім’я цього ніколи не оцінить і стане витирати об тебе ноги.