Connect with us

З життя

«Боже, який сором!» — Вибір: вийти заміж за нелюбого чи стати посміховиськом.

Published

on

Боже, який сором!» — Олена стояла, ніби земля під ногами розійшлася. Вибір був жорстокий: вийти заміж за нелюба чи стати посміховиськом для всього села. Сльози котилися по її щоках, а голос дрижав від відчаю:

— Що ж тепер буде, мамо? Усі будуть шепотіти за спиною, що наречений залишив мене просто перед весіллям…

Краще б земля розверзлася і поглотила її, ніж дивитися в очі сусідам. Мати гладили доньку по голові, шепочучи: «Не плач, Олено, щось придумаємо». Але у голові Надії Петрівни вже зрів план — сміливий, безумний, такий, що захоплював подих.

А що, як знайти нового нареченого прямо зараз? Вона різко піднялася, крикнувши сусіду:

— Петро, запускай машину! Їдемо на вокзал до ранкового потяга!

Петро, усміхаючись, лише знизав плечима:

— Для тебе, Надіє Петрівно, хоч зірку з неба. Але ти серйозно? Нареченого шукати?

— Серйозніше нікуди, — відрізала вона, грюкнувши дверима автомобіля. — Гроші люблять всі, знайдемо добровольця.

На пероні вона підійшла до двох симпатичних хлопців, перекинулася кількома словами, і ось вже веде їх до машини. Петро здивовано витріщився:

— Це що, справді наречений і свідок?

— Так, Петре, — гордо заявила Надія. — Дмитро та Назар. Їдемо до магазину за костюмами, а потім — на весілля!

Гості вже гуділи: «Наречений приїхав! Ура!» Олена вибігла назустріч, але застигла, ніби громом уражена. З машини вийшли двоє незнайомців. Мати відвела її вбік і шепнула:

— Це Дмитро. Або виходиш за нього заміж, а потім тихенько розлучитесь, або живи з ганьбою. Вирішуй.

Олена кивнула, не в змозі промовити ні слова. А за хвилину на її заплаканому обличчі вже сяяла усмішка.

Весілля гриміло до ранку. Дмитро грав роль чоловіка так, ніби все життя до цього готувався. Олена навіть розгубилася: «Звідки така ніжність?» Коли гості розійшлися, вона простягнула йому руку:

— Дякую, ти мене врятував. Не переймайся, скоро розлучимося.

І тут стався поворот. Дмитро подивився їй прямо в очі і твердо сказав:

— А я не хочу розлучатися. Ти мені сподобалася з першого погляду.

Олена остовпіла.

— Ти жартуєш? Один клявся в коханні і втік, а чужа людина раптом хоче залишитися назавжди?

— Чужа? — з легкою образою відповів Дмитро. — Моя мама все життя боялася, що я не одружуся. А я казав: «Моя доля сама мене знайде». І ось ти переді мною. Думай, Олено, але я просто так не відступлю.

Що було далі? Олена думала. Думала так довго, що минуло 25 років. Виростили з Дмитром трьох дітей, живуть душа в душу. А Надія Петрівна досі дивується: як ганьба на все село обернулася щастям на все життя? Може, перечитати цю історію ще раз — раптом там захований секрет, як доля сама стукає в двері?.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять + 8 =

Також цікаво:

З життя22 хвилини ago

Залишила дитину і втекла: Ой, як же ти… Пропустила, стара…

— Кинула дитину й тікала. Ах ти ж… Проспала, стара… — Марія застогнала, мотаючи головою з боку в бік. У...

З життя1 годину ago

Чи буде тобі неприємно, якщо я приміряю твою сукню для весілля?” – усміхнулась подруга.

**Мрійливий сон про любов і зраду** — Ти не проти, якщо я надягну твою весільну сукню? Адже вона тобі вже...

З життя2 години ago

Гра на удачу

Давно це було, ще за часів, коли Київ був повний весняного тепла, а по вулицях лунали пісні співаків з невеличких...

З життя3 години ago

Не пускай слова на вітер: важливіша мета — щасливе заміжжя!

— Ти, Льоню, не цокай дзьобом. Головне — гарно вийти заміж. У будь-якому разі виграєш, — наставляла родичка. Льоня була...

З життя3 години ago

Чому ти так на мене дивишся? Так, я не хочу дітей. Хіба нам погано удвох? – запитала дружина у чоловіка

— Чого ти так дивишся на мене? Так, я поки що не хочу дітей. Нам що, погано вдвох? — запитала...

З життя4 години ago

З двома впораємось, а третій — це вже виклик!

Марина почувствовала втому, яка не відпускала її кілька днів. Справ купа, а їй кортіло сісти й не рухатися, а ще...

З життя4 години ago

В останню мить усвідомлення: ризиковані наміри на табуреті з петлею в руках

Богдан запізно зрозумів, що стоїть на табуреті з мотузкою в руках і його наміри можуть бути неправильно зрозумілі. Богдан сидів...

З життя5 години ago

В пошуках себе

У Тараса була звичайна сім’я. Мама та тато любили його, як і він їх. Разом у вихідні ходили до кіно...