Connect with us

З життя

Брудний посуд не прощається: історія про повернення до порядку.

Published

on

Віктор мив посуд. Три дні терпів, але вже жодної чистої чашки чи тарілки не залишилось. Тож, повернувшись з роботи, навіть не роздягався. Надягнув фартух і взявся за справу. Ще й борщу хотілося зварити, бо вже забув, який він на смак…

Залишки їжі так присохли до тарілок, що їх треба було замочувати. А кружок від кави назбиралося з десяток. Невже не можна за собою по одній мити? Жгучий ком підступив до горла. Їсти хотілось, а в холодильнику – хоч миші вішайся. І раптом так запахло Віктору пиріжками Ольги. У їхньому домі завжди пахло випічкою, бо дружина дуже любила готувати. Лише приходила з роботи, і вже з кухні тягло корицею чи ваніллю. Вже міксер гуде, духовка гріється…

Але це нинішній Віктор так тепло згадує дружину. Тодішньому ж Віктору здавалося, що вона, крім кухні та дітей (робота не рахувалася), нічого не бачить. Вічно у неї то прання, то миття вікон, то чищення килимів. А з літа до осені кухня взагалі перетворювалась на консервний цех. Віктор не встигав виносити банки в підвал.

Одного такого вечора він прийшов з роботи, а на порозі кухні в Ольги, як завжди, щось варилось-парилось, а вона, сидячи на краю стола, очищала яблука і дивилася по телевізору якийсь концерт.

– Я розлучаюся з тобою, – сказав Віктор дивно спокійно, навіть не привітавшись.

Дружина здригнулася, але не повернулася.

– У мене інша жінка, – пояснив. – Я кохаю її і більше не можу тебе обманювати.

Ольга відклала ніж, повільно повернула до чоловіка своє розпалене від пари і почутих новин обличчя і покірно, тихо сказала:

– Візьми один рулет, бо ми стільки не з’їмо.

Віктор, звісно, того рулета не взяв, хоча дуже любив: з маком та горіхами… Він зібрав найнеобхідніші речі і пішов до жінки, яка зовсім не була схожою на його Ольгу. Вона ніколи не носила, як Ольга, джинси – лише короткі сукні та спідниці. Не одягала кросівки – тільки взуття на підборах. Вона могла сказати, що йде в салон краси таким тоном, наче на важливу ділову зустріч. І весь світ мав чекати.

А Ольга ніколи не ходила в салони. Не любила бродити по магазинах, ринках. Якщо потрібно було щось купити, складала список, йшла і невдовзі поверталась з сумками. Вона не читала глянцевих журналів для жінок, не пила кави, не фарбувала волосся, не займалася фітнесом. Але завжди була красивою, доглянутою, стрункою. У вузьких джинсах і коротких кофтинках, з косою-«колоском» виглядала старшокласницею.

Віктору ж хотілось бачити поряд справжню жінку. Ось і знайшов собі Світлану. Тепер сам прасує сорочки, варить їжу, миє посуд. І сняться йому вночі Ольжині рулети та ватрушки. І запах від тих снів ваніллю, і дзвенить у голові Ольжин сміх…

Навівши порядок на кухні, Віктор пішов до кімнати. На дивані лежала обута Світлана, елегантно спершись на лікті. Перед нею лежав журнал, а на столику збоку стояло ще три чашки від кави.

– Який же ти молодець, мій зайчик. І що би я без тебе робила? – защебетала вона, простягаючи до чоловіка руки. – А я тільки від манікюрниці. Так втомилася! Подивись, класні нігті? Як свої, правда? Іди, мій пупсик, я тебе обніму…

Віктора почало нудити. «Мабуть, від голоду», – подумав він і пішов на кухню чистити картоплю.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − дванадцять =

Також цікаво:

З життя29 хвилин ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя1 годину ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя2 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя3 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя4 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...

З життя4 години ago

Загадка давнього зображення

**Таємниця старої фотографії** Олег та Марійка навчалися в одній групі. Звичайна дівчина, нічим не вирізнялася. Але чи то час закохатися...

З життя4 години ago

Привіт, ви чуєте? Дозвольте відкрити вам новий світ…

Алло, ви мене чуєте? Просто хочу відкрити вам очі… Соломія сиділа за кухонним столом, думаючи, що робити далі. «Пробачити не...

З життя5 години ago

Подорож серед хмар

Похід по хмарах З сірого неба сипав дрібний дощик. Данило підставив обличчя, і шкіра миттєво вкрилася краплинами води. Він із...