На цьому шляху ми втратили 20 дорогоцінних років, але наш час настав! Мене звати Дарина Соколенко, і я живу в маленькому містечку Кагарлик, де Київська область...
Вибач, але я поки не хочу жити разом… Олександру здавалося, що Галя закохана в нього так само, як і він у неї, тому його сильно здивувала...
Моє життя назавжди змінилося: діти росли без мене, але одного разу все перевернулося Коли мені було тридцять два, я стояла на роздоріжжі. Ззовні здавалося, що все...
Від ненависті до любові: як наше суперництво переросло в щось більше Мене звуть Андрій, і те, про що я хочу розповісти, досі видається мені чимось із...
Відчула істину запізно: лише коли чоловік важко захворів, я усвідомила, як сильно його люблю Коли я виходила заміж за Богдана, мені було всього двадцять п’ять. За...
Вибач, але поки я не готова жити разом… Сергію здавалося, що Леся закохана в нього так само, як і він у неї, тому його здивувала її...
Василь був здивований, коли почув ці слова. — Роздратовує? — Так, роздратовує! — повторив він. Оксана нічого не сказала у відповідь. Вона мовчки розвернулася на підборах...
Від ненависті до кохання: як наша ворожнеча переросла в щось більше Мене звати Андрій, і те, про що я хочу розповісти, досі здається мені сюжетом для...
На світло з’явилося кохання: дякую Богу, що він послав мені Тараса! Мене звати Оксана Петренко, і я живу в селі Ворохта, де Івано-Франківська область розкинулася навколо...
Відчула я це надто пізно: лише коли чоловік серйозно захворів, я усвідомила, як сильно його кохаю. Коли я вийшла заміж за Олексія, мені було всього двадцять...
Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...
Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...
Валентина Петрівна тримала в руках теплі палянички від Ярини, усміхаючись цьому несподіваному повороту долі. Після розмови вона зрозуміла, що іноді...
“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...
– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...
– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...
– Ти що, з глузду з’їхав? – Тетяна кинула серветку на стіл, келих від цього шатнувся. – Запросити її сюди,...
Останній раз я вгледіла Одарчину фотографію під час нашого візиту до нотаріуса, де її посмішка, така ж тепла й водночас...
«Ти навіть дякую не сказав» — Мамо, ну чого ти знову починаєш! — роздратовано кинув Ігор, навіть не відриваючи очей...
— Антоне, завітай! — шеф покликав через внутрішній зв’язок. Антон відчував — знову лає. Та й має право. — Прийшов?...