Вас вітаю, я Ксенія Воробей, живу в Луцьку, де Сапалаївка спокійно омиває давні вулички. Мені 28, і я в розпачі — потребую вашої поради, вашого погляду...
Віктор Петрів, Краматорськ, Донецька область. 52 роки, і в мене нічого немає: ні дружини, ні сім’ї, ні дітей, ні роботи — лише порожнеча, як холодний вітер...
Я не хочу заміж — мені не потрібні зайві проблеми на схилі життя. Мені 56 років. Вже два роки я живу з чоловіком, якого люблю і...
Від ненависті до кохання: як наше суперництво переросло в щось більше Мене звати Андрій, і події, про які я хочу розповісти, досі здаються мені чимось із...
З любові через біль: дякую Богу за те, що він послав мені Олексія! Мене звати Ганна Іванченко, і я живу в Канеєві, де Черкаська область тягнеться...
Від болю до любові: дякую Богові за те, що послав мені Сергія! Мене звуть Анна Петрівна, і я живу у місті Кременчук, що на Полтавщині, де...
На світ з’явилось кохання зі страждання: дякую Богові, що він послав мені Сергія! Мене звати Ганна Попович, і я живу в місті Коростишів на Житомирщині, де...
Жорстоко насміхатися над простими людьми — я знаю це на власному досвіді Я закінчила економічний факультет і нещодавно влаштувалася працювати бухгалтером у приватній компанії. Здавалося, що...
На межі фатальної помилки — залишити батька одного Життя не пробачає, коли відкладаєш справді важливе Іноді на пробудження достатньо одного моменту, чийогось слова чи історії. В...
Мені було 62, коли я закохалася… А потім випадково підслухала його розмову з сестрою. Я і не могла уявити, що в шістдесят можна закохатися, як у...
— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...
Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...
Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...
Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...
Валентина Петрівна тримала в руках теплі палянички від Ярини, усміхаючись цьому несподіваному повороту долі. Після розмови вона зрозуміла, що іноді...
“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...
– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...
– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...
– Ти що, з глузду з’їхав? – Тетяна кинула серветку на стіл, келих від цього шатнувся. – Запросити її сюди,...
Останній раз я вгледіла Одарчину фотографію під час нашого візиту до нотаріуса, де її посмішка, така ж тепла й водночас...