Час для кожної зустрічі

«Чому зникає кохання? Адже воно було, справді було. Я була такою щасливою, що нічого навколо не помічала. Жила лише ним. І пропустила момент, коли він змінився. Наївна дурнушка. Сама винувата. Розслабилась. А розслаблятись було не можна». Оксана дивилась у вікно на дерева, які гойдалися від вітру. Лід на дорогах присипаний піском. Кілька днів без снігу — і подвір’я потемніло.

«Лише й думала про те, щоб постирати, випрасувати, приготувати щось смачненьке. А йому раптом захотілось пристрасті, молодого тіла. Криза середнього віку. Я ж помічала, що молодиться. Думала, просто намагається втримати час… Цікаво, а вона добре готує? Чи вони ходять по ресторанах? Господи, про що я думаю? Як же важко. Минуло вже кілька місяців, а я досі не можу заспокоїтися. І ніколи не звикну.

Яке сьогодні число? — Оксана замислилась. — Здається, чотирнадцяте. Старий Новий рік. А я сиджу вдома, як стара баба. Досить! Зараз приведу себе до ладу та пройдусь по магазинах».

Вона поставила у мийку порожню чашку від кави й пішла у ванну. Відкрила воду, скинула халат і залізла у ванну. Нажала на важіль, щоб переключити на душ, але його заклинило. Оксана натиснула сильніше — важіль злетів, упав у ванну, а з крана та душа ринула вода. Вона намагалася вимкнути, але безрезультатно.

Довелося вилазити і перекривати стояк. Вода перестала хлюпати, але все одно капала тоненькою цівкою. Оксана не стала вдягати мокрий халат. Роздягнена пішла у кімнату, знайшла спортивні штани та футболку. «Ось і помилась. Біда не сама приходить. Рік новий, а проблеми старі. Скільки разів чоловікові казала, що перемикач заїдає, але йому було не до того…» — бурчала вона, витираючи воду з підлоги.

Потім набрала номер ЖЕКу. Хіба там ніхто не чергує? Довгі гудки дратували. Якщо не піднімуть — що тоді? Ні, дзвонити колишньому не стане. Не опуститься ж так низько. Раптом у трубці пролунав втомлений жіночий голос:

— Слухаю.

Оксана одразу уявила сердиту товсту жінку, яку задовбали дзвінки.

— У мене кран зірвало у ванній! — несподівано для себе закричала вона.

— Воду перекрили? — спитали з того боку.

— Так.

— У понеділок сантехнік буде, — відповіла чергова.

— Як у понеділок? Два дні без води жити? У мене стояк на кухню, ванну й туалет йде!

У трубці невдоволено зітхнули.

— Сантехнік на виїзді. Як звільниться — завітає. Зараз йому подзвоню.

— А довго чекати? — Оксана підвищила голос, боячись, що тітка положить трубку. — Вода все одно тіче. А якщо трубу прорве?

— Жінко, чекайте, прийде, коли зможе.

Оксана хотіла ще щось сказати, але чула лише короткі гудки. «Прийдеться терпіти. Господи, за що мені це?» Вона ще трохи лаяла колишнього, який кинув її самотуІ коли він обійняв її, Оксана відчула, що серце, яке так довго було холодним, нарешті зігрілося.