Connect with us

З життя

Чоловік врятував оленя, чиї шия й тулуб були міцно опутані мотузкою: порятунок та неймовірна подія, що сталася після

Published

on

**Щоденниковий запис**
Ми з друзями вирушили в похід Карпатами. Розбили намети, розпалили багаття, сміялися, співали пісні відпочинок був чудовим. Та раптом зрозуміли, що одного з нас Олега, чоловіка років тридцяти пяти немає.
Спочатку подумали, що він відійшов зробити фото. Але час минав, а його не було. Тривога зростала.
А Олег тим часом блукав лісом, тримаючи в руках фотоапарат. Помітив незвичайну рослину біля стежки, зупинився, зробив кілька знімків. Підвів очі і з жахом усвідомив, що стежка зникла. Навколо лише гущавина.
“Гей!” крикнув він.
Відповіддю була тиша. Він ішов навмання, сподіваючись почути голоси або побачити дим, але щохвилини блукав глибше. Вода в пляшці закінчилася, їжі не було. Ліс темнішав, ставало холодно, а страх стискав серце.
Годинами він кликав на допомогу, але ніхто не відповідав. Раптом почув дивний звук ніби хрипіння. Олег завмер. Очікував побачити вовка, але з чагарників вийшла олениха.
Її шия й тулуб були міцно опутані мотузкою. Вона металася, ледве дихала.
“Боже” прошепотів Олег і обережно підійшов. “Спокійно, я не ворог. Допоможу тобі.”
Він повільно простягнув руку. Олениха фуркала, але не тікала наче розуміла його наміри. Олег дістав ножа й, напружено дихаючи, перерізав мотузку.
Нарешті пута впали. Олениха глибоко вдихнула й зупинилася, дивлячись прямо на нього.
“Все, ти вільна” прошепотів він.
Тоді сталося дещо неймовірне. Олениха видала протяжний звук, ніби поклик, і рушила в ліс, озираючись, наче запрошуючи йти за нею.
Олег вагався, але щось підказало йому треба йти. Вони пробиралися крізь хащі майже півгодини. Він ледве тримався на ногах, коли раптом попереду заблимали вогні.
Це було багаття. Він вийшов на галявину, де друзі, збентежені його зникненням, сиділи біля вогню.
Олег обернувся, щоб подякувати оленисі, але її вже не було. Лише тріск гілки десь у темряві нагадував про її присутність.
**Урок:** Добро повертається. Іноді ти рятуєш когось а вони, навіть не будучи людьми, ведуть тебе додому.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 − 2 =

Також цікаво:

З життя21 хвилина ago

This Will Be a Whole New Life

Emily never imagined, at twenty years old, what life had in store for her. She was studying at university, deeply...

З життя1 годину ago

Alex, I’m Still Alive: A Tale of Love and Hope by the Seashore

**Liam, I’m Still Here: A Tale of Love and Hope by the Sea** “Liam, just look at this beauty!” exclaimed...

З життя2 години ago

Every afternoon, after leaving high school, Thomas strolled down the cobbled streets with his backpack slung over one shoulder and a wildflower cradled gently between his fingers.

Every afternoon, after leaving secondary school, Thomas walked along the cobbled streets with his backpack slung over one shoulder and...

З життя2 години ago

Every afternoon after high school, Thomas strolled down the cobblestone streets with his backpack slung over one shoulder and a wildflower carefully cradled between his fingers.

Every evening, as he left the grammar school, Thomas walked along the cobbled streets with his satchel slung over one...

З життя2 години ago

Lonely School Janitor Found a Phone in the Park. When She Turned It On, She Couldn’t Believe Her Eyes

Lonely caretaker found a phone in the park. When she turned it on, she couldn’t recover for a long time....

З життя3 години ago

The Vengeance of a Scorned Woman

**The Revenge of a Scorned Woman** Anthony Smith, a physics teacher at a rural school in Cornwall, had just married...

З життя5 години ago

Hello, It’s Me – Your Granddaughter

It was my grandmother who opened the door when we knocked. “Your mothers come for you. Get your things ready,”...

З життя5 години ago

Hello, I’m Your Granddaughter

The air in the childrens home was thick with tension. “Your mums here for you. Pack your things.” They said...