Connect with us

З життя

Чоловік залишив дружину прямо в пологовому будинку.

Published

on

Микола покинув свою дружину Оксану, коли вона лежала в пологовому будинку. Дізнавшись, що дитина народиться з інвалідністю, він пішов з сім’ї, а через багато років вирішив повернутися та вимагати гроші.

Лікар сказав Оксані: – Ваш син ніколи не зможе ходити. Це ще добре, що він залишився живим при такій родовій травмі. Оксана міцно пригорнула сина до грудей і промовила: – Це мій син, і я завжди буду поруч із ним, чого б мені це не коштувало… а наш тато нам допоможе.

Коли Оксана сказала Миколі, що син не зможе ходити, той трохи розгубився, а потім, отямившись, сказав:
– А як же я з ним буду грати у футбол? Як у майстерні будемо працювати? Та й взагалі, навіщо такий син, який буде немічний.

Микола вирішив запитати поради у своєї старшої сестри. Оксана, звісно, не очікувала, що Олена зможе таке сказати. Адже вона здавалась їй мудрою жінкою. А Олена сказала наступне:
– Навіщо вам ця дитина, справжня обуза в житті. Ви ще молоді й зможете народити здорових дітей, і будете щасливо жити.

– Та це, дружина проти, вона не хоче від нього відмовлятися. Вчепилася в нього й не відпускає, – пробурмотав Микола.

– Так а ти не будь тряпкою та нюнею. Візьми і постав їй умови, щоб вона вибрала або тебе, або свого сина інваліда. І якщо вона не дурень, то вибере тебе, адже хвора дитина їй не по кишені.

Наблизився час виписки. На зустріч до Оксани та сина прийшли її мама й подруги. Чоловік так і не з’явився, ніби крізь землю провалився. Він сам подав на розлучення і платив копійки аліментів.

Оксана за фахом юристка, змогла влаштуватися й проводити консультації вдома. Вона допомагала таким же мамам, які залишились без чоловіків, але зі своїми дітьми. Через рік жінка змогла відкрити свою юридичну практику й зарекомендувала себе як висококваліфікований спеціаліст. Вона створила клуб для сімей, де є діти з інвалідністю, щоб люди спілкувалися між собою і давали одне одному поради. Всією спільнотою їм вдалося домогтися для своїх дітей безкоштовного відвідування басейну, театральних вистав. У дітей щастя світилися в очах, а батьки плакали. Батьки зрозуміли, що дітям можна показувати світ, а не сидіти цілими днями в квартирі.

Оксана робила все можливе для свого сина, аби він усміхався і тішив її своїм гарним настроєм. Часто вони літали на море, відпочивали. Оксана відвідала всіх лікарів, лише от син так і не встав на ноги, але болі зменшились. Максим почав займатися бальними танцями на візках. Хлопець був досить розумним, навіть на дистанційному навчанні в школі зміг бути відмінником. Після школи він вступив в університет на програмування, оскільки ця спеціальність була йому дуже близька.

Після отримання диплома Максим влаштувався на високооплачувану роботу і став заробляти більше, ніж мама. Він завжди дарував їй подарунки, які замовляв через інтернет. Оксана усміхалася, і сльози мимоволі текли по її щоках. Було дуже приємно, що в неї такий турботливий син. Максим виріс добрим і щедрим. А також він почав вести блог, який розкрутив усього за кілька тижнів, і став популярним блогером.

У своїх відео він розповідає про життя людей з інвалідністю, яких не варто занепадати, а навпаки, продовжувати жити, незважаючи ні на що. Він був настільки оптимістичним, що не кожен би зміг.

Якось днями у Оксани задзвонив телефон. Вона взяла слухавку і почула голос колишнього чоловіка. Він сказав:
– Мені показали Максима, що він зараз відомий блогер, і натякнули, скільки він може заробляти. Потрібно зустрітися та поговорити.

Оксана і Микола домовилися зустрітися в кафе неподалік від дому. Микола був здивований тим, що дружина перетворилася на красуню, а син Максим, насправді, виріс великим і сміливим молодцем. Оксана відразу вирішила перебити колишнього чоловіка і запитала:

– Давай ближче до справи? Чого прийшов? Що тобі потрібно? Адже весь цей час ти навіть жодного разу не з’являвся і не питав про сина, а тут на тобі, прийшов.

– Ти ж яка гарна стала. На дорогій машині приїхала. Багато живете. А ось у мене є синочок, братик Максима. Він потрапив у біду, сів п’яним за кермо і збив молоду дівчину на пішохідному переході. Тепер йому загрожує серйозний термін. А якщо заплатимо за збиток, то можуть дати умовний термін.

Оксана не могла повірити, що колишній чоловік буде просити у неї грошей. Вона була шокована. Подивившись на нього, сказав:

– Отже, ти залишив мене з дитиною з інвалідністю на руках. Навіть жодного разу не подзвонив і не з’явився, щоб дізнатися, як я і син почуваємося, можливо, в чомусь потребуємо. Зате ти виховав сина, який дозволив собі сісти п’яним за кермо, ледь не вбив і не залишив калікою людину. І в тебе вистачає нахабства просити в мене грошей?

– У вас цих грошей кури не клюють. Тобі шкода чи що? Адже це брат Максима. Ось ви всі багатії такі, скупі на гроші.

– Знаєш що, забудь мій номер і більше не дзвони й не приходь. Знати тебе не хочу.

Тепер Микола почав писати Максиму на пошту і тиснути на жалість, щоб той дав грошей.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 4 =

Також цікаво:

З життя60 хвилин ago

Who Are You With, Little Girl?” I Asked.

“Little one, who are you looking for?” I asked. A small girl, no older than six, stared up at me...

З життя2 години ago

The Child Who Wouldn’t Speak… Until She Came Along

The Child No One Could Make Speak Until She Arrived Emmas mother had been poorly for years. Every day was...

З життя3 години ago

I Remember the Day Matteo Walked Through Our Door—Just Five Years Old, Frail, with Eyes Too Wide for His Face, Clutching a Worn-Out Backpack, His Only Possession. Laura and I Had Waited Three Years for This Moment.

I remember the day when Oliver stepped over the threshold of our home. He was fivesmall, fragile, with wary eyes...

З життя3 години ago

If the baby looks like my ex, I’ll walk away… I’ll give up everything and walk away!” Lera whispered in a hollow voice

“If the baby looks anything like him, Ill refuse I swear on my life, Ill refuse!” Lacey said in a...

З життя3 години ago

I Remember the Day Matteo Stepped Into Our Home—Just Five Years Old, Skinny, with Wary Eyes Too Big for His Face, Clutching a Worn-Out Backpack, All He Had in the World. Laura and I Had Waited Three Years for This Moment.

I remember the day Oliver stepped over our threshold. He was fivesmall, with wary eyes that seemed too large for...

З життя4 години ago

Every afternoon after school, Thomas strolled down the cobblestone streets with his backpack slung over one shoulder and a wildflower gently cradled between his fingers.

Every afternoon after leaving secondary school, Thomas walked along the cobbled streets with his backpack slung over one shoulder and...

З життя5 години ago

I’m Your Granddaughter

“Your granddaughter is here.” “Your mum’s come to pick you up. Get your things together.” Most kids in care dream...

З життя6 години ago

Can I Have Your Leftovers?”—But When I Looked Into His Eyes, Everything Changed…

Can I have whats left?But the moment she looked into his eyes, everything changed It was a quiet Monday evening,...