Connect with us

З життя

Чоловік залишив дружину прямо в пологовому будинку.

Published

on

Микола покинув свою дружину Оксану, коли вона лежала в пологовому будинку. Дізнавшись, що дитина народиться з інвалідністю, він пішов з сім’ї, а через багато років вирішив повернутися та вимагати гроші.

Лікар сказав Оксані: – Ваш син ніколи не зможе ходити. Це ще добре, що він залишився живим при такій родовій травмі. Оксана міцно пригорнула сина до грудей і промовила: – Це мій син, і я завжди буду поруч із ним, чого б мені це не коштувало… а наш тато нам допоможе.

Коли Оксана сказала Миколі, що син не зможе ходити, той трохи розгубився, а потім, отямившись, сказав:
– А як же я з ним буду грати у футбол? Як у майстерні будемо працювати? Та й взагалі, навіщо такий син, який буде немічний.

Микола вирішив запитати поради у своєї старшої сестри. Оксана, звісно, не очікувала, що Олена зможе таке сказати. Адже вона здавалась їй мудрою жінкою. А Олена сказала наступне:
– Навіщо вам ця дитина, справжня обуза в житті. Ви ще молоді й зможете народити здорових дітей, і будете щасливо жити.

– Та це, дружина проти, вона не хоче від нього відмовлятися. Вчепилася в нього й не відпускає, – пробурмотав Микола.

– Так а ти не будь тряпкою та нюнею. Візьми і постав їй умови, щоб вона вибрала або тебе, або свого сина інваліда. І якщо вона не дурень, то вибере тебе, адже хвора дитина їй не по кишені.

Наблизився час виписки. На зустріч до Оксани та сина прийшли її мама й подруги. Чоловік так і не з’явився, ніби крізь землю провалився. Він сам подав на розлучення і платив копійки аліментів.

Оксана за фахом юристка, змогла влаштуватися й проводити консультації вдома. Вона допомагала таким же мамам, які залишились без чоловіків, але зі своїми дітьми. Через рік жінка змогла відкрити свою юридичну практику й зарекомендувала себе як висококваліфікований спеціаліст. Вона створила клуб для сімей, де є діти з інвалідністю, щоб люди спілкувалися між собою і давали одне одному поради. Всією спільнотою їм вдалося домогтися для своїх дітей безкоштовного відвідування басейну, театральних вистав. У дітей щастя світилися в очах, а батьки плакали. Батьки зрозуміли, що дітям можна показувати світ, а не сидіти цілими днями в квартирі.

Оксана робила все можливе для свого сина, аби він усміхався і тішив її своїм гарним настроєм. Часто вони літали на море, відпочивали. Оксана відвідала всіх лікарів, лише от син так і не встав на ноги, але болі зменшились. Максим почав займатися бальними танцями на візках. Хлопець був досить розумним, навіть на дистанційному навчанні в школі зміг бути відмінником. Після школи він вступив в університет на програмування, оскільки ця спеціальність була йому дуже близька.

Після отримання диплома Максим влаштувався на високооплачувану роботу і став заробляти більше, ніж мама. Він завжди дарував їй подарунки, які замовляв через інтернет. Оксана усміхалася, і сльози мимоволі текли по її щоках. Було дуже приємно, що в неї такий турботливий син. Максим виріс добрим і щедрим. А також він почав вести блог, який розкрутив усього за кілька тижнів, і став популярним блогером.

У своїх відео він розповідає про життя людей з інвалідністю, яких не варто занепадати, а навпаки, продовжувати жити, незважаючи ні на що. Він був настільки оптимістичним, що не кожен би зміг.

Якось днями у Оксани задзвонив телефон. Вона взяла слухавку і почула голос колишнього чоловіка. Він сказав:
– Мені показали Максима, що він зараз відомий блогер, і натякнули, скільки він може заробляти. Потрібно зустрітися та поговорити.

Оксана і Микола домовилися зустрітися в кафе неподалік від дому. Микола був здивований тим, що дружина перетворилася на красуню, а син Максим, насправді, виріс великим і сміливим молодцем. Оксана відразу вирішила перебити колишнього чоловіка і запитала:

– Давай ближче до справи? Чого прийшов? Що тобі потрібно? Адже весь цей час ти навіть жодного разу не з’являвся і не питав про сина, а тут на тобі, прийшов.

– Ти ж яка гарна стала. На дорогій машині приїхала. Багато живете. А ось у мене є синочок, братик Максима. Він потрапив у біду, сів п’яним за кермо і збив молоду дівчину на пішохідному переході. Тепер йому загрожує серйозний термін. А якщо заплатимо за збиток, то можуть дати умовний термін.

Оксана не могла повірити, що колишній чоловік буде просити у неї грошей. Вона була шокована. Подивившись на нього, сказав:

– Отже, ти залишив мене з дитиною з інвалідністю на руках. Навіть жодного разу не подзвонив і не з’явився, щоб дізнатися, як я і син почуваємося, можливо, в чомусь потребуємо. Зате ти виховав сина, який дозволив собі сісти п’яним за кермо, ледь не вбив і не залишив калікою людину. І в тебе вистачає нахабства просити в мене грошей?

– У вас цих грошей кури не клюють. Тобі шкода чи що? Адже це брат Максима. Ось ви всі багатії такі, скупі на гроші.

– Знаєш що, забудь мій номер і більше не дзвони й не приходь. Знати тебе не хочу.

Тепер Микола почав писати Максиму на пошту і тиснути на жалість, щоб той дав грошей.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 − три =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Усе можливе

Все трапляється Марічка прокинулася за кілька хвилин до дзвінка будильника. Полежала, налаштовуючись на новий день, такий самий, як учора, тиждень,...

З життя5 хвилин ago

Чотири роки тому ми з дівчиною навчалися разом.

Чотири роки тому ми з моєю дівчиною, Марічкою, вчилися у Львові. Одного вечора, десь о пів на одинадцяту, вирішили зайти...

З життя1 годину ago

Кілька років тому, коли я навчався в університеті, моїми сусідами були троє хлопців мого віку.

Кілька років тому, коли я навчався в університеті, моїми сусідами були троє хлопців мого віку. Згодом ми стали близькими друзями....

З життя2 години ago

Справжня сила чоловіка

**Справжній чоловік** Оксана з Ігорем зустрічалися два роки. Мати Оксани вже почала хвилюватися, що дочка марнує з ним час, а...

З життя3 години ago

Урок на межі фантазії

**Шкільний урок, або Оленка** Юрко Коваль йшов із їдальні. Він уже ступив на перший схід сходів, коли почув під ними...

З життя4 години ago

Моя мама з малюнком у душі, а я — з прив’язкою до дідуся.

Моя матір родом із Чернігова, а точніше — з села Димер. Я завжди був дуже прив’язаний до свого дідуся, батька...

З життя5 години ago

Улюблена, неповторна

**25 січня, Київ** Дрібний дощик бив по обличчю, заліплюючи очі. Оксана йшла, мріючи швидше опинитися вдома. В голові туман, думки...

З життя6 години ago

Дядя Паша: Кожен день – нова глава!

Тьотя Галя, або Життя триває… Сергій сидів за кухонним столом, нудно дивлячись у стіну. Нічого цікавого там не було, як...