З життя
«Чому я відмовилася сидіти з онуками і стала поганою бабусею в очах доньки»
Мені шістдесят п’ять. Я не вважаю себе слабкою жінкою, і за моїми плечима — важке, але гідне життя. Я виростила доньку, зберегла шлюб, багато працювала і досі не сиджу без діла. У нас з чоловіком своє житло, я ще працюю, а він уже на пенсії — на жаль, з серйозними проблемами зі здоров’ям. Ми разом тримаємось, як можемо. І раптом — такі звинувачення. Від рідної дитини.
Вона сказала, що я… погана бабуся. Лише через те, що я не погодилась посидіти з онуками два тижні, поки вони з чоловіком поїдуть відпочивати. Здавалося б — що тут такого? Та ж свої діти, онуки — рідна кров. Але я теж людина. І я втомилась.
Доньці зараз тридцять п’ять, і вона не працює — у декреті. Два сини: п’ятирічний Ярик і семирічний Олесь. Енергійні, галасливі, невгамовні. Я їх люблю, не подумайте. І раніше ніколи не відмовлялась за ними приглянути. Навпаки — коли донька зятем хотіли побути наодинці чи просто відпочити, я завжди була поруч. Завжди допомагала, навіть не чекаючи прохань. Але все змінюється.
З роками у мене з’явились проблеми з тиском, суглобами, я стала швидше втомлюватись. Чоловікові потрібен догляд. Дім, ліки, кухня, прибирання — все на мені. Буває, ввечері сісти за чашку чаю — немає сил. А тут — двоє маленьких дітей, з ранку до ночі. Я просто не витримаю. Цей не відпочинок — це марафон, на який в мене не вистачить міцності.
Коли донька поставила мене перед фактом: «Ми їдемо, а діти залишаться у вас», я не стрималася. Сказала, як є: я втомилась. Мені теж потрібен відпочинок. Хоч кілька днів на рік подумати про себе. Адже я не вічна.
І тут вона розлютилась. Назвала мене егоїсткою. Сказала, що я ніколи по-справжньому її не любила, що їй соромно за таку матір. Ніби ніж у спину. Я все життя старалася заради неї, працювала, не спала ночами, боліла душею. Так, наші батьки жили далеко, і нам з чоловіком ніхто не допомагав. Але я не нарікала, не скаржилась. Усе робила сама, з любов’ю. І що тепер?
Шкода, але зять теж не втручається. Хоча його батьки живуть у тому ж місті — і, до слова, онуків майже не беруть. Чому б не поділити турботи порівну? Але ні — усі звикли, що «мама допоможе». Наче в мене немає своїх справ і я не маю права сказати «ні».
Адже я просто попросила їх подумати, знайти компроміс, якось розподілити навантаження. Чому я повинна жертвувати своїми силами, здоров’ям, часом сама? Так, я бабуся. Але це не означає, що я зобов’язана все кинути і повністю взяти на себе виховання онуків, поки батьки відпочивають.
Я хочу, щоб донька зрозуміла: зараз — найважливіший момент її життя. Діти швидко ростуть. Сьогодні ти з ними, а завтра вони вже дорослі. Я дуже добре це знаю. Коли дивлюся на старі фото, де вона ще маленька, у мене сльози на очах. Скільки моментів упущено — уся в роботі, в метушні. А тепер шкодую.
Не хочу, щоб вона пройшла через те саме. Нехай цінує час з дітьми зараз, а не потім, коли буде вже пізно. Відпочити можна і всією родиною. Або знайти інші варіанти. Але звалювати все на плечі матері — це несправедливо.
Я не хочу, щоб через цюЯ хочу, щоб вона колись зрозуміла, що любов — це не лише про те, щоб брати, а й про те, щоб вміти відпустити.
A Silent New Year’s Eve
New Years hush November drifted in, drab and drizzly, the kind of grey that seeps into your bones. Each day...
Mother-in-law Helped Herself to My Gourmet Foods from the Fridge—Stuffing Them All into Her Bag Before Saying Goodbye
The mother-in-law slipped the delicacies from my fridge into her handbag before heading home. “Are you sure we need all...
My Husband Invited His Ex-Wife Over for the Sake of the Children—So I Celebrated My Freedom in a Hotel Instead
Husband invited his ex-wife for the kids, so I spent the celebration at a hotel Where are you planning to...
My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at the Dinner Table—And Ended Up with a Bowl of Salad in His Lap
“You’ve brought out this dinner set again? I told you I wanted the fancy one with the gold rim, the...
Yesterday: The Feast, the Critique, and the Great Brotherly Showdown Over Galina’s Handmade Roast and Her Patiently Worn Apron in a London Flat
Yesterday “Where are you putting that salad bowl? Youre blocking the cold cuts! And move the glasses, would you? Olivers...
My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at the Dinner Table—And Ended Up with a Bowl of Salad in His Lap
“You’ve brought out this dinner set again? I told you I wanted the fancy one with the gold rim, the...
Why Does It Matter Who Looked After Gran? By Law, That Flat Should Be Mine! — My Mum Argues With Me Over My Grandmother’s Home My Own Mother is Threatening to Sue Me — All Because My Gran’s Flat Went Not to Her, or Even to Me, But to My Daughter. Mum Claims It’s Unfair, Insists the Flat Should Be Hers. But Gran Made a Different Choice. Why? Perhaps Because My Husband and I Lived With Her and Cared for Her Those Last Five Years. You Could Easily Call My Mum Selfish — Her Needs Were Always Far More Important Than Anyone Else’s. Mum’s Been Married Three Times, But Only Had Two Daughters: My Younger Sister and Me. We Get On Brilliantly, But Neither of Us Has a Great Relationship With Mum. I Don’t Even Remember My Dad — He Split From Mum When I Was Two. Up Until I Was Six, I Lived With Mum at Gran’s. For Some Reason, I Thought Gran Was Awful — Probably Because Mum Was Always Crying. Only When I Grew Up Did I Understand: Gran Was Good, She Just Wanted to Help Her Daughter Make a Better Life. Later, Mum Married Again and We All Moved In With My Stepfather. That’s When My Sister Was Born. But After Seven Years, Mum Got Divorced Again. This Time, We Didn’t Go Back to Gran’s. Stepfather Went Off to Work and Let Us Stay in His Flat for a Bit. Three Years Later, Mum Married Husband Number Three and We Moved In With Him. He Wasn’t Pleased Mum Had Children, Though He Never Hurt Us — He Just Ignored Us. So Did Mum. She Was Obsessed With Her New Husband, Always Jealous, Always Causing Rows and Breaking Crockery. Once a Month Mum Would Start Packing, But Stepfather Always Talked Her Round. My Sister and I Got Used to It and Stopped Noticing. I Ended Up Looking After My Sister — Mum Didn’t Have the Time. Thank Goodness for Our Grandmothers, Who Helped Us So Much. Eventually, I Left for University, and My Sister Moved In With Gran. Our Dad Always Supported Her; Mum Would Call Us Only at Christmas. I Accepted Mum For Who She Was and Stopped Expecting Her to Care, But My Sister Never Did. She Was Always Hurt, Especially When Mum Skipped Her School Leavers’ Party. We Grew Up. My Sister Got Married and Moved Away. I Was Living With My Long-Term Boyfriend; We Visited Gran Often and Stayed Close, Though I Tried Not to Be a Nuisance. When Gran Fell Ill and Went Into Hospital, I Visited Every Day: Shopping, Cooking, Cleaning, Chatting, Making Sure She Took Her Medicine. Sometimes My Boyfriend Helped Out Too. After Six Months, Gran Suggested We Move In to Save for Our Own Place, So We Did. Six Months Later, I Was Pregnant. We Got Married, Had a Simple Family Do — Mum Didn’t Come, Not Even a Phone Call. When My Daughter Was Two Months Old, Gran Broke Her Leg. Caring for Both Was Hard and I Desperately Needed Mum’s Help, But She Refused, Saying She Wasn’t Well and Would Come Later. She Never Did. Six Months On, Gran Had a Stroke and Was Bedridden. If Not for My Husband, I Don’t Know How I’d Have Coped. Gran Slowly Improved, She Even Got to See Her Great-Granddaughter Take Her First Steps, and Lived Another Two-and-a-Half Years. She Passed Away Peacefully in Her Sleep. My Husband and I Were Devastated By Her Loss. Mum Only Came for the Funeral. A Month Later, She Tried to Evict Me So She Could Have the Flat. Mum Hadn’t Realised Gran Had Left It to My Daughter Right After She Was Born. Naturally Mum Was Furious, Demanding I Give Up the Flat or She’d Sue Me. “Look How Deceitful You Are! You Duped the Old Woman, Took Her Flat, And Now You Live In It Yourself! You Won’t Get Away With This! It Doesn’t Matter Who Looked After Gran — That Flat Should Be Mine!” But Mum Won’t Get That Flat, I Know That for Certain. I’ve Spoken to a Solicitor and a Notary. We’ll Stay in the Home Gran Gave Us, and If Our Second Child Is a Girl, She’ll Be Named After Gran.
What matter is it who cared for Grandmother? By rights, the house ought to be mine! My mothers voice, strident...
Relatives Demanded My Bedroom for the Holidays and Left Empty-Handed: How I Refused Pushy Family, Set Boundaries, and Saved My Peace of Mind in London
Where on earth am I supposed to put this massive bowl of jellied beef? Theres no space at all in...