Чому мої подруги мають красивих мам, а моя більше схожа на бабусю?

У всіх подруг матусі молоді та гарненькі, а в мене… Ні, ну ви бачили? Моя більше схожа на бабусю, і це, звісно, не фонтан…

— Оленко, а Олень! Твоя бабуся за тобою прийшла! — Оля визирнула у коридор і скривилася біля входу стояла її мама.

— Мамо, ну що ти приходиш?! Я ж сама дійду! Я вже велика, — буркнула Оля, сердито дивлячись на неї.

— Олюню, там же вже темно. Дівчаткам самій ходити небезпечно, — оправдовувалася мама.

— Мамо, яка там темнота?! Сьома година! І до дому рукою подати! Мені ж майже тринадцять, — дівчинка схопила рюкзак і вилетіла з музичної школи.

…Оля народилася, коли батьки вже й не сподівалися. Перший знак того, що Марія чекає дитину, застав її зненацька, коли вони з чоловіком збиралися до друзів…

— Василю… Щось мені погано… Нудота, слабість. Можливо, щось не свіже з’їла… Я трохи полежу. Їдь сам, якщо що… — але він, звісно, без неї не поїхав.

Вона провалялася два дні, лікуючись народними методами — голодуванням, травами, промиванням… Але легше не ставало, і на третій день чоловік, незважаючи на її слабкий опір, викликав лікаря.

Фельдшер уважно слухав Марію, простукав спину, заглянув у горло. Міряв температуру і ставив дивні, на її погляд, питання — такі, що здавалися зовсім недоречними. І дивився якось підозріло… чи то несерйозно. Вона навіть збиралася йому прискіпливо зауважити, але сил не вистачило…

А вже наступного дня, за порадою лікаря, вони з чоловіком пішли до гінеколога.

Чоловік залишився в коридорі і нервово крокував туди-сюди… Коли Марія вийшла, він злякався її виразу обличчя. Вона спочатку дурнувато посміхалася, а потім раптом заплакала, подаючи йому якусь папірку. Він зі страхом узяв листок, очікуючи побачити там щось жахливе…

— Василю… Васильку… У нас буде маля, — скрізь сльози вимовила Марія. Він обійняв її і мовчав, оглушений цією новиною, не вірячи власним вухам і боячись зрадити цей чарівний момент…

Їм було по сорок два. Народила Марія практично у сорок три, і в усій лікарні виявилася найстаршою. А медсестри між собою називали її «пізня жениха з восьмої палати»…

Отже, у призначений час Марія народила дівчинку. На подив лікарів і самої Марії, пологи пройшли легко, без ускладнень — легше, ніж у багатьох юних мам. Дитина вийшла на світ здоровою, оглушливою і повнісінькою.

Коли Оленка була ще маленькою, вона не помічала різниці між своєю мамою і мамою сусідської дівчинки Тетянки. Мама як мама. А коли підросла — а була вона не дурною дитиною — перший раз почула жорстоку правду в садочку.

— Мамо, мамо, а в Ольки мама стара і скоро помре. Адже старі вмирають. Правда? — промовив хлопчик Ігор із її групи.

У відповідь Оля, не довго думаючи, вдарила його по голові іграшкою. На щастя, іграшка була пластиковою — обійшлося великою шгулею. Але з того дня вона почала замислюватися про слова хлопчика і незабаром стала соромитися своїх немолодих батьків…