З життя
Чому ви відмовляєтеся? Це ж ваша матір! Ви плакали біля неї, а тепер не хочете поховати? – Ірина задихалася від обурення
— Як це не можете? Це ж ваша мати. Ви плакали біля неї в палаті, а тепер не хочете ховати? — Ірина задихнулася від обурення.
— Ірино Вікторівно, пацієнтка з четвертої палати сказала, що Миронова померла.
Ірина відклала ручку, підвелася зі столу, глянула у дзеркало на шафі, поправила під медичну шапочку вибиту пасмо волосся і вийшла з ординаторської.
Двері в четверту палату були відчинені, і Ірина непомітно увійшла. Біля ліжка Анни Іванівни Миронової стояв сутулий чоловік. Він щось шепотів і важко зітхав. Ірина підійшла й одразу зрозуміла — Анна Іванівна справді померла: лежала із заплющеними очимами, рот розкритий.
Вона озирнулася на сусідні ліжка. Одне було пусте, а на іншій лежала літня жінка, яка, зустрівшись із Іриною поглядом, відразу поманила її рукою, ніби чекала саме цього. Ірина підійшла.
— Він так уже десять хвилин стоїть. Зітхає та прощення просить. Не велів нікого кликати, каже, хоче попрощатися, — прошепотіла жінка, витріщивши очі для ваги.
Ірина повернулася до помершого.
— Треба винести її з палати, інші хворі хвилюються… — вона змовкла, коли чоловік різко повернув до неї заплакане, почервоніле обличчя. — Ваша мати померла. Цього вже не змінити, — тихо сказала вона.
«Ось так, дорослий чоловік, а так убивається по матері. Мабуть, у них були добрі стосунки», — подумала вона з жалем.
— Від чого її лікували? — раптом хрипко запитав він.
— Дивне питання. Зазвичай питають, від чого людина померла. Ходімо до ординаторської, я вам усе поясню, — Ірина повернулася до дверей, але син Миронової схопив її за руку. — Що ви собі дозволяєте? Відпустіть! Мені боляче! — підвищила голос Ірина.
— А ви чому дозволили їй померти? Вона ніколи не хворіла. Вона… — він схлипнув і закрив очі долонею.
Ірина вирвала руку з його міцних пальців.
— Якщо не скаржилася вам, це не значить, що була здорова. Або не казала, щоб вас берегти. А може, не чекала від вас допомоги, — безжально зауважила Ірина. — Вона двіщі тижні лежала у відділенні, а ви жодного разу не відвідали її.
You Bought This House Before We Married—Don’t Dictate What’s Mine!” I Snapped as My Husband Tried to Order Me Around in My Own Home.
“It seems youve forgotten this flat is minebought before we married!” I said coldly as my husband confidently gave orders...
My Son-in-Law Threatened to Cut Me Off from My Daughter Unless I Sell My Mother’s House
**Diary Entry** Half my life, Ive lived alone. Not that I didnt marryJohn left me a year after the wedding,...
“You seem to have forgotten this flat is mine—I bought it before we were married!” I snapped as my husband barked orders about *my* home.
The air was thick with tension as I stood in the doorway, my voice icy. “Seems you’ve forgotten this flat...
The Other Mother-in-Law…
**Diary Entry** When I stepped into the flat, the first thing I saw were my mother-in-laws shoes right in the...
My Mother-in-Law… Again: A Story of Family Tensions and Second Chances
**The Second Mother-in-Law** When Emily stepped into the flat, she immediately spotted her mother-in-laws shoes right in the middle of...
Galina Peterson Reached for the Envelope So Forcefully That Everyone Gasped—Spoons Clattered on Plates. Her Glossy Red Nails Nearly Sliced Through the Paper. But the Notary Firmly Placed a Hand on Hers.
Margaret Peterson lunged for the envelope so abruptly that everyone startled, and spoons clattered against plates. Her nails, painted a...
Get Out of Here, You Ugly Old Man!” They Shouted, Chasing Him from the Hotel. Only Later Did They Discover Who He Truly Was—But It Was Too Late.
“Get out of here, you filthy old man!” they shouted as they shoved him out of the hotel. Only later...
Darling, could you pick me up from work? – She called her husband, hoping to avoid a tiring forty-minute journey on public transport after a long day.
**Diary Entry** *15th May 2023* Love, can you pick me up from work? Emily called her husband, hoping to skip...