Чи могла б свекруха надати нам більшу кімнату, навіть якщо ми живемо в її домі?

Живучи у свекрухи, я не вижу права вимагати багато, але та ж не могли б вони віддати нам більшу кімнату?

Як і більшість молодих, після весіл типи зіткнулися з квартирним питанням. Спочатку понахіряли, але за пів року зрозуміли — це надто тяжко для нашого бюджету. Тому й попросилися до батьків чоловіка.

У них двокімнатна хома: одна — десять метрів, друга — дев’ятнадцять. Нам відвели меншу, де виріс мій чоловік. Спочатку жодних нарікаторів: місце, щоб спати, є — і душі гаряче.

Та ось шкаф у нас наполовину жалівки свекрухи. Вторгалася за речами то світанком, то пізно вночі, що виводило мене з рівноваги.

Коли дізналась, що вагітна, задумалась: у нашій хаті ледве влізе дитяче ліжечко, а вже про пеленатор чи інші дрібниці.

Попросила чоловіка поговорити з батьками про обмін, але він лише зниж ва плечима:

«Не погодяться. І так треба дякувати, що прихистили».

Тоді сама спробувала достучися до свекрухи. На жаль, вона сприйняла це, як зраду:

«А гостей де приймати?»

Хоч гості ж з’являються раз на рік, їй це було принципово. А свекор додав:

«Я ж на балкон з цигаркою виторох. Шо, через вашу кімнату щоразу тюпати?»

Щоб остаточно «похорон звідки» тему, вони зробили у своїй хаті ремонт і купили нові меблі — це було останнім гвінтиком.

Тепер ми між двома вогнями: ні зняти житло, ні взяти кредит поки не виможем. Я пояснювала, що це лише до часу, поки не збережемо на свою оселю, але вона стояла на своїм.

Зараз її слова про те, як вони чекають на оненка, здаються мені порожніми. Якби дійсно думали про майбутнє внука — поступилися ж б, а не лишень базіл зливали.