Connect with us

З життя

Чи можу я провести з тобою зиму? Платежі за газ великі, а на рубання дров немає сил.

Published

on

Вихідними до мене приїхала донька закупити продукти, і я вирішила запитати: – Чи можу я провести з тобою зиму? Платежі за газ дуже великі, а на дрова вже немає сили. А донька відповідає: – Де, мамо, в квартирі? Буде в мене будинок, тоді й заберу тебе.

Такої старості нікому не побажаю.

Хочу поділитися своїм болем. Я дуже рано овдовіла, у 26 років. Чоловік залишив мене з двома маленькими дітьми. Сину тоді було 3 роки, а доньці рік. Я присвятила їм все своє життя. Дітей потрібно було ростити, одягати, навчати. Іншого вибору не мала, мусила справлятись.

Працювала повний день, а після роботи ставала господинею та садівницею. Жила в селі, але грошей ні на що не вистачало. Сама косила сіно, сама рубала дрова. Що ж було робити, коли чоловіка немає?

Діти виросли і переїхали до міста.

Коли була молодшою, ще могла підтримувати господарство. Коли приїжджали онуки, мали змогу їсти свіжі овочі і пити молоко. Пенсію економила і передавала дітям.

Але на старість вже нічого не можу робити, ледве ходжу. Зима була найважчою.

Донечка приїхала на вихідні зробити мені покупки, і я вирішила спитати:

– Чи можу я провести з тобою зиму? Платежі за газ великі, а на дрова немає сили.

А донька каже мені:

– Де, мамо, в квартирі? Поки в мене не буде будинку, не зможу тебе забрати.

Коли перестала ходити, сусіди зателефонували синові. Він сказав, що дуже зайнятий, теща теж хворіє і немає часу їхати…

Попросила сусідів подзвонити сестрі. Сестра приїхала відразу. Забрала мене до себе. Завдяки їй я ще жива.

Минуло кілька місяців, а діти так і не зв’язалися зі мною.

Коли була молодшою і здоровою, були потрібні, а зараз забули, що мають матір.

Нікому цього не бажаю. Де я помилилась? Коли мої діти стали такими байдужими?

Прошу всіх, хто зараз це читає: бережіть своїх батьків. Ніхто в світі не любитиме вас так безкорисливо і віддано!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − чотирнадцять =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

Плодотравми: шлях до рідних берегів

Сьогодні я стояла у своєму садку у Вересневому, дивилася на яблуні, що гнуться під вагою плодів. Урожай цього року –...

З життя1 годину ago

«Не такая уж она и мать»: Откровения о жизни после развода

«Да какая она мать!»: Светлана Ивановна о бывшей невестке после развода Светлана Ивановна из Екатеринбурга до сих пор не может...

З життя1 годину ago

Мовчання дому: як швейна машинка перевернула життя

Тиша в домі: як швейна машинка змінила долю Ранком Тарас, як завжди, пішов на роботу. Наталку ж залишила у напівтемряві...

З життя2 години ago

Затворенная дверь: я чувствую себя чужой в их мире

Невестка захлопнула дверь у меня перед носом: словно я чужой человек в их семье. — Мой сын женат уже пять...

З життя2 години ago

Гіркі плоди: як консервація зруйнувала сімейні зв’язки

Гіркі помідори: як закатки розірвали родинні зв’язки Соломія Петрівна, змучена після довгого дня, збиралася подзвонити сусідці, та не встигла. Ледь...

З життя3 години ago

«Сын, у тебя будет дом, но не забудь о сестре, которая нуждается в помощи» — прошептала мать.

— Сын, дом будет твой… Только, ради Бога, не оставь свою сестру… Она ведь больна… — прошептала мать, и голос...

З життя3 години ago

Безлад на кухні: як одне безладдя змінило родину

**Бунт на кухні: як день без порядку змінив сім’ю** — Знов цілий день серіали дивилася? — гримнув Олег, вриваючись у...

З життя4 години ago

«Почему дети забывают о родителях: история о любви и воспитании»

Жила-была женщина по имени Татьяна Ивановна, ей исполнилось 70. Недавно с ней случился удар, и она попала в больницу в...