Connect with us

З життя

ДАЛЁКАЯ, НО БЛИЗКАЯ БАБУШКА

Published

on

— Бабушка, а ты сможешь стать бабушкой ещё кому-нибудь?

— Ох, Глашенька, что за мысли? Не пойму я тебя.

— Понимаешь, у всех во дворе бабушки есть. У Алёнки — две, у Димки — одна, а у меня — целых три. Родные и ещё от родителей. А у Витьки — ни одной. Сердце за него болит.

— Так ты хочешь, чтобы я ему бабушкой стала?

— Да не отнять же тебя, бабушка, а поделиться! Чтобы и ему ты ватрушки пекла да шаль пуховую на зиму связала.

— Эх, ягодка моя горькая… Была у Витьки бабушка Таня. Мы с ней с первого класса неразлучны были. Как сёстры. Только не стало её… В той катастрофе. Как раз когда Витька родился.

— Бабуля, ты чего слёзы льешь?

— Больно, ласточка. Поехали они с дедом за мамой его из роддома. Утром, по весеннему гололёду. А навстречу — фура, водила заснул…

— Бабуленька… Не плачь. Я Витьку всё равно к нам позову. Он твои ватрушки обожает. И варежки ему свяжи к Рождеству, а?

— Свяжу, родная. Только, Глаша, не говори ему ничего. Раз мама молчит — значит, так надо. Ты же тайны хранить умеешь?

— Умею, бабушка. Честное пионерское.

— Умница. А теперь беги — борщ на столе остывает.

Я вылетела во двор, где пацаны у гаражей мерялись, кто выше на турник подтянется. Ванька побеждал — по ухмылке видно, а Витька с Петькой кисли.

— Эй, народ! В старый дом на Первомайской заселяются! Бежим смотреть!

— Кто последний — тот мухомор косолапый!

Мы гурьбой рванули через пустырь. Дом стоял заброшенный, ещё с прошлого лета. Но сейчас возле него — грузовик, мужики диван таскают. Подбежали. Один, в тельняшке, кепку снял, лоб потный вытер:

— Пацаны, где тут колонка ближайшая?

— Я из дома принесу!

— А можно у нас во дворе!

— Покажете?

— Пошли! А кто к вам едет?

— Бабуля одна. Всё, что знаю — ни родни, никого. Вы её не обижайте, ладно?

— Мы не злые! Можно завтра в гости?

— Приходите.

Все разбежались, а Витька остался. Он с детства мечтал о грузовиках, даже солярку нюхал с удовольствием. Залез на старую вишню и смотрел.

Вдруг снизу голос:

— Мальчик, не бойся. Я ключи потеряла. Поможешь в форточку залезть?

Витька замер, потом кивнул.

— Меня Витькой звать. Сейчас помогу. Только дядя Сережа подсадит.

Спрыгнул — а перед ним бабушка, маленькая, в платочке. Глаза добрые, но грустные.

— А блинчики с чем любишь, Витенька?

— С вареньем! И ещё с творогом!

— Запомню. Через день приходи с друзьями — напеку.

Полез в форточку, дверь открыл. В доме пыль стояла столбом. Рукав порвал — расстроился. Мать отругает. Но бабушка сказала — зашьёт. И зашила так, что и не видно.

С тех пор у Витьки появилась бабушка. Чужая, но своя. Пироги пекла, сказки на ночь читала, чаем с мёдом поила. Даже мать его стала заходить. А потом бабушка Зина занемогла.

Мы с Витькой сами ей суп варили. Я лук резала, Витька кастрюлю мыл. Петька даже печку растопил, когда похолодало. Взрослые помогали, но Витька хлопотал больше всех. Ведь это его бабушка.

Теперь и у него бабушка есть. Своя. Пусть не по крови. Но такая же родная.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 − вісімнадцять =

Також цікаво:

З життя37 хвилин ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...

З життя2 години ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя2 години ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...

З життя3 години ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який всіх приголомшив!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки тихим золотистим ранком. Сонячне проміння пробивалося крізь вікно...

З життя4 години ago

Санітарка облила голову завідуючому відділенням через відмову прийняти пораненого жебрака в брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні простягнувся нудно, немов час застиг, а повітря згустилося від запаху антисептиків і ліків. У куточку медсестринської,...

З життя5 години ago

Відтінки щастя

**Відтінки щастя** О, привіт, друже, промовив Андрій, впускаючи до хати свого друга дитинства Тараса, який мешкав у місті. Здоровенькі були,...

З життя5 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Регіна були у небесній радості: Та невдовзі дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясмин почала затьмарювати їхнє щастя

Коли народилася їхня донька Олеся, Андрій та Марія були в найвищому блаженстві. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Зірки...

З життя6 години ago

Мене кинула власна матір біля чужих дверей. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я – та сама донька, яку колись віддала.

Коли мене покинула рідна матір біля дверей чужої хати. Через двадцять пять років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи,...