З життя
Дарую сину і онукам дорогі подарунки, а невістка від них позбавляється.
Дарую синові та онучкам дорогі подарунки, а невістка позбувається усього.
Я на пенсії і живу для себе. Залишаюся доволі енергійною та сильною жінкою. Навіть працюю на півставки. Маю єдиного сина, а він уже вісім років має власну родину.
Дружина народила йому двох доньок, які є моїми онучками. Я люблю всю їхню родину, однак мою невістку ставлю недобре. Дізналася, що кожен подарунок, який я їй дарую, вона продає в Інтернеті. А я не даю їй нічого зайвого. Зазвичай купую речі високої якості. Якби вона продавала тільки свої речі, це було б не так погано, але вона також продає речі мого сина і онучок.
Ймовірно, винна жадібність невістки. Вона завжди була такою. Вони не сплачують іпотеку, не мають жодних фінансових обтяжень, мій чоловік подарував їм квартиру, машину, меблі — все. Син працює на хорошій посаді, але їй цього замало. Якось я спробувала дати гроші онучкам, але син відмовився їх прийняти. Сказав, що він заробляє пристойні гроші, натомість невістка ніколи не відмовляє. У будь-якому випадку, подарунки їй непотрібні.
Хотілося б балувати онучок. Як усі бабусі, купувати їм елегантні сукні та модне взуття. Іноді, коли отримую пенсію, йду до дитячих магазинів. Онучки йдуть зі мною та обирають іграшки для себе. Нещодавно у невістки був день іменин. Запитала в сина, чого б вона хотіла, і він назвав конкретну марку хлібопічки. Я купила і подарувала, а вона вдавала, що щаслива. Ще перед врученням цього подарунка, я хвалилася ним сусідці. Пояснила, що це дорога річ, бо не дарую її кому попало. Вона була в захваті.
Якби не цей випадок, я б нічого не дізналася. Вийшло так, що моя невістка вирішила продати подарунок. Сусідка хотіла пошукати для себе таку ж пічку в Інтернеті, зайшла на один сайт, де продають вживані речі, і там була та сама хлібопічка підписана іменем моєї невістки. Я була шокована. Почала переглядати інші речі з цього акаунту, вона продавала навіть одяг, який я купила онучкам. Деякі з них вони жодного разу не одягнули. Виставила також іграшки, а навіть сорочки мого сина за дуже низькими цінами. Мені було так шкода, мало не заплакала.
Зателефонувала своїй невістці та почала сваритися. Вона була збентежена, намагалася знайти виправдання, а потім сказала:
– Що в цьому поганого? Адже це вже наші речі. Ми можемо розпоряджатися ними на свій розсуд. Діти виросли з одягу і не хочуть бавитися іграшками, а чоловік не носить сорочки, бо вони вийшли з моди. Спробувала пекти хліб, але мені не сподобалося, тому вирішила продати пристрій!
Зателефонувала до свого сина, він нічого не знав. Сказав, що нічого не може зробити, бо дружина сама вирішує все.
Не знаю, що робити. Усі ці речі були дуже дорогі, я не шкодувала на свою родину. А ця жінка продавала всі мої коштовні подарунки й збирала гроші, які витрачала на себе. Було видно, що онучки не мають до цього жодного відношення, бо завжди були захоплені моїми покупками. Буду їх далі балувати, це не їхня провина, що вони мають таку матір. Доведеться також попросити, щоб не продавала речі, які я їм дарую.
Як з цим впоратися?
Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every movement was precise, coldly calculated. She knew: this was no simple return. This was her revenge.
**Diary Entry 12th October** I stepped slowly onto the perfectly trimmed lawn, as if walking onto a stage. Every movement...
The Little Gray Cat Sat by the Vet Clinic Door, Crying… With a Tiny Kitten Lying at Her Feet
A small grey cat sat by the door of the veterinary clinic, mewing softly. At its feet lay a tiny...
Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every move was precise, coldly calculated. She knew: this wasn’t just a simple return. This was her revenge.
Charlotte stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if walking onto a stage. Every movement was precise, coldly measured....
That Night I Stepped Onto the Street, Not Knowing Where the Road Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stone, Yet I Clutched It Like It Held My Very Freedom.
When I stepped onto the street that night, I had no idea where my path would lead. My suitcase felt...
That Night I Stepped Onto the Street, I Had No Idea Where My Path Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stones, Yet I Clutched It Like It Held My Freedom.
That night, when I stepped onto the street, I had no idea where the road would take me. My suitcase...
On the Importance of Me-Time: A Personal Reflection
**A Note on Me-Time** Recently, a friend popped over for coffee, and as we sat chatting about life, I mentioned,...
On the Margins of Me-Time: Reflections on Personal Space and Self-Care
**On the Margins of Me-Time** Not long ago, an old mate came round for a cuppa, and we sat nattering...
Leave Her Here to Die in the Snow!” They Said, Abandoning the Old Woman. Little Did the Monsters Know, the Boomerang Would Soon Come Back.
“Leave her here, let her die!” they muttered, dumping the old woman into the snow. The fools didnt realise the...