Connect with us

З життя

Десять лет вместе, но из-за отца она ушла, забрав детей…

Published

on

Мы прожили вместе десять лет, но из-за моего отца она забрала детей и ушла…

Мне тридцать четыре. И я один. Совсем. Жена уехала. Забрала наших троих сыновей и отправилась к своей маме в Серпухов. А я сижу в доме, который сам помогал строить, и слушаю, как часы отсчитывают пустоту. Десять лет вместе. Казалось бы, что может разрушить такую жизнь? Но разрушило. Мой отец.

С Таней мы познакомились, как и многие сейчас, — в соцсетях. Сначала переписка, потом встречи, через пару месяцев — свадьба. Всё завертелось, будто в добром фильме. Я был по-настоящему счастлив. Через год у нас родился Ваня — первый сын. Я тогда буквально парил от радости. Не чувствовал усталости, не замечал трудностей, жил ради семьи.

Тогда мы с Таней жили у моих родителей в Твери. И это была моя первая ошибка. Отец, хоть и работяга, всегда злоупотреблял алкоголем. Его срывы участились. Ссоры, крики, унижения — Таня терпела молча. Я делал вид, что не замечаю. Думал — прорвёмся, перетерпим, привыкнет. Мать давно махнула на отца рукой, а для Тани всё было в новинку и больно.

Однажды он в пьяном угаре схватил её за руки, принялся орать всякую чушь. Она вырвалась, позвонила мне в слезах. Я примчался. Скандал. Крики. В итоге — отец вышвырнул нас. Нас, с грудным ребёнком на руках, на улицу. Таня не спорила. Мы уехали к её матери.

Но и там, в Туле, покоя не было. Тёща… женщина непростая. Постоянно новые мужчины, крики, скандалы. Таня и сама не могла привыкнуть, а мне было и вовсе не по себе. Но выбора не оставалось. Таня ждала второго. Родился Саша — наш второй мальчик. Шустрый, весёлый, с лучезарной улыбкой. Пока Таня сидела с детьми, я вкалывал на двух работах, чтобы прокормить семью.

Прожили мы в той квартире почти три года. Потом тёща выгнала и нас. В лоб: «Ты мне не нравишься. Убирайтесь». Таня ушла со мной. Мы сняли квартиру, наконец вздохнули свободно. Без родителей, без чужих правил — впервые почувствовали себя настоящей семьёй. Жили неплохо. Хотя и трудно. Денег едва хватало, я тянул всё сам, Таня подрабатывала на дому. Но мы были вместе. И этого хватало.

Потом моя мать решила строить дом под Бронницами. Мечтала о большом доме для всей семьи. Позвала нас, пообещала, что теперь всё будет иначе. Мы поверили. Вложились в строительство — силами, временем, деньгами. Через два года заехали. Дом двухэтажный, места хватало всем: и родителям, и нам. Жили спокойно, родился наш третий сын — Максим.

Но покой длился недолго. Мать Тани продала свою квартиру и уехала в Москву, к её брату. По пути заехала к нам «на пару дней». Осталась. Привела очередного сожителя. Начались придирки, пересуды, упрёки. Таня нервничала, срывалась. Мой отец снова запил. Я тем временем сменил работу — теперь часто уезжал в командировки. Дома бывал раз в две недели. А там тем временем назревал кошмар.

Вернувшись с одной из поездок, я застал Таню за сбором вещей. Она плакала. Сказала: «Я больше не могу. Твой отец опять орал, что я только детей рожать умею. Он назвал меня… А ты где был?»

Я стоял, будто вкопанный. А потом смотрел, как моя жена с тремя детьми выходит из нашего дома. Уезжает. Будто в никуда. Но я знал — она едет к матери. К той самой, которая только и делает, что настраивает её против меня.

Я звоню ей каждый день. Умоляю вернуться. Рыдаю в трубку. Она отвечает холодно: «Я не вернусь в этот дом. Никогда». Я понимаю, что виноват. Что вовремя не поставил границы. Что не защитил её. Что выбрал родительский кров вместо спокойствия жены.

Теперь думаю: может, снова снять жильё. Начать всё с нуля. Забрать её и детей. Построить жизнь заново, но уже только вдвоём. Без чужих. Без пьянства. Без тёщ, тестей, скандалов.

Я не знаю, простит ли она. Вернётся ли. Но знаю точно: терять её не хочу. Мы прожили десять лет. Это была моя жизнь. А сейчас её нет. И в этом доме вместе с ней исчез и мой воздух.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × 4 =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Таємниця, яку неможливо розкрити.

Він не повинен знати. Оксана стояла біля підїзду старої пятиповерхівки й не могла наважитися натиснути кнопку домофона. У кишені пальта...

З життя2 хвилини ago

Краще не спокушати долю

Гарна та вільнодумна Олеся закохалася причому в такого красеня Тараса, що аж самій стало не по собі. Працювала вона у...

З життя30 хвилин ago

Вечір наближався, коли маленька дитина почула дивні звуки з кімнати батьків. Коли вони відчинили двері, то завмерли від подиву

Вечір наближався, коли маленька дівчинка почула дивні звуки з кімнати батьків. Відкривши двері, вона завмерла від подиву.У повітрі відчувався напружений...

З життя31 хвилина ago

Дочка відправила мене до будинку для літніх людей, навіть не ставши в курс справи, що це – моя власна споруда. Тоді я вирішила дати їй урок.

Донька відправила мене до інтернату для літніх, навіть не знаючи, що це моя власна будівля. Тоді я вирішила її проучить.Мене...

З життя59 хвилин ago

Повернулася назавжди

Назавжди повернулася Коли мати збиралася заміж, Соломія не заперечувала. Їй навіть подобався мамин вибранець спокійний і врівноважений Тарас, який завжди...

З життя1 годину ago

Повернення до витоків

Гарна Світлана Шевченко збиралася заміж. У університеті всі й гадали, що саме ця пишна одногрупниця вискочить заміж першою. Та обранець...

З життя2 години ago

Хлопчик вкрав її молоко й обіцяв повернути – а вона знайшла родину, про яку навіть не здогадувалася

Пізньої осені на маленькому ринку містечка Вербки лунав звичний гомін: торговці викрикували ціни, вітерець граючи гойдав бляшаний дзвіночок біля крамнички...

З життя2 години ago

Лежати легко, але догляд за дітьми — не жіноча справа! Як слова обернулися проти нього

Хочу лежати, а сидіти з дітьми це жінкам пекти паляниці! сердито буркнув чоловік і закрив очі. Але вже через годину...