Connect with us

З життя

Дети остались без присмотра: свекровь и мама исчезли на курсах йоги

Published

on

**Дневник. Последняя запись.**

В тихом городке под Ростовом, где время будто застыло, а родные считаются опорой, моя жизнь превратилась в испытание. Я, Дарья, мать троих малышей, оказалась на краю. Моя свекровь Людмила Петровна и мать Татьяна, обе за пятьдесят, вдруг решили, что их покой дороже моего спасения. Уехали на «духовные практики» в Сочи, бросив меня одну с детьми. Эта обида — как нож в спину.

Дети — Серёже пять, Алине четыре, а младшему Ванюше нет и двух. Муж Игорь с утра до ночи на работе, кормит семью. Не виню его — старается. Но я одна против трёх пар глаз, трёх ртов, трёх пар рук, тянущихся ко мне. Серёжа ноет, Алина висит на мне, Ваня заходится в плаче, если не качать его на руках. Дни сливаются в бесконечную уборку, кашу на плите и борьбу с бессонницей. Сплю урывками, силы на нуле.

Когда ждала Ваню, обе клялись: «Будем помогать!» Людмила Петровна сулила гулять с внуками, Татьяна — давать мне передышку. Я верила, как дура. После родов всё рухнуло. Свекровь заявила: «Мне тоже жить охота!» Мать вздохнула: «Хочу пожить для себя». Их слова резали, но я ещё надеялась.

А потом — новый удар. Как по сговору, объявили: «Едем в Сочи, на ретрит!» Татьяна добавила: «Нам, дочка, тоже отдых нужен». Людмила Петровна фыркнула: «Мы в ваши годы без нянь справлялись». Я онемела. Они видели, как я падаю с ног, слышали мои мольбы. Но их «просветление» оказалось важнее.

Умоляла: «Как я одна управлюсь? Ваня с температурой, Серёжа дверь ломает, я даже чаю спокойно не выпью!» Мать отмахнулась: «Не выдумывай». Свекровь и вовсе выдала: «Не ной. Две недели — не смерть». Их холод кольнул больнее, чем забытый нож в сердце.

Игорь лишь развёл руками: «Их дело». Его безразличие добило. Осталась одна в этом хаосе. Первый день — ад: Ваня кричал, Алина размазала варенье по стенам, Серёжа устроил бунт из-за мультиков. Орала на них, потом ревела в подушку.

Позвонила матери — та, бодрая, выдала: «Дочь, тут море, сосны! Потерпи!» Свекровь трубку не взяла. Их равнодушие — как плевок в душу. Вспоминала их клятвы нянчиться с внуками… А теперь они «омываются энергией», пока я тону.

Соседка Нина, увидев меня в слезах, зашла: «Даш, давай я посижу с ними, а ты хоть поспи». Чужая женщина протянула руку, а родные — отвернулись.

Прошла неделя. Ваня не спит, я — как зомби. Дети чуют мою беспомощность и терзают сильнее. Мать и свекровь — тишина. Будто нас и не было. Их эгоизм — урок: даже самые близкие могут стать чужими.

Простить не смогу. Знали, что я сгину, но выбрали себя. Теперь я знаю: спасение — только во мне. Ради Серёжи, Алины и Вани буду стоять, даже если весь мир — против. А им… пусть их йога подавится.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 − 7 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Право на власний шлях

Ясний промінь сонця пробився крізь завіси, освітивши напружені обличчя за обіднім столом, але навіть він не зміг розтопити холод, що...

З життя4 години ago

Після втрати чоловіка я відвернулась від його сина — через 10 років дізналася гірку правду

Я досі пам’ятаю той ранок, коли задзвонив телефон. Номер лікарні. Серце впало ще до того, як я взяла трубку. «Пані...

З життя4 години ago

Жених зрозумів, що став чоловіком, дав ключі братові, а вона вирішила вигнати наречену з кімнати

— Ого, а ти хто? — почувся низький чоловічий голос із спальні, коли Оксана відчинила двері своєї оселі. — Власне,...

З життя7 години ago

– Яке чудове місце! Син, оформлюй його на себе! – Свекруха намагається забрати мою квартиру

Оксана застигла, почув слова свекрухи. Пальці самі розкрилися, і піднос із глухим гуркотом впав на підлогу веранди. Уламки розлетілися в...

З життя8 години ago

Колишній тесть…

Олена замислено розглядала чарівний букет, який приніс їй кур’єр півгодини тому. Помилки бути не могло — квіти призначалися саме їй....

З життя10 години ago

– Ми з вашим чоловіком любимо одне одного і скоро одружимось, – оголосила незнайомка. – Тож збирайте речі та йдіть з нашого дому!

— Ви — Олеся? Дружина Ярослава? — Так… А ви хто? — Це неважливо. Важливо, нащо я прийшла! Збирайте речі...

З життя11 години ago

На святкуванні дня народження чоловіка син вказав на гостю та закричав: “Це вона! На ній та спідниця!

За кілька днів до мого дня народження я рилась у шафі на горі. Миколка благав мене дати йому пікнікову ковдру...

З життя14 години ago

Малюнок Сина Вирвався В Увагу Поліції — І Розпочалося Розслідування

**Щоденниковий запис** Спочатку мені здалося, що це просто милий, звичайний момент. Мій шестирічний син, Богдан, останнім часом захоплювався малюванням –...