— Дядечку, будь ласка, віддайте мені цю шоколадку. Я хочу зробити мамі подарунок, адже сьогодні 8 Березня

Борис Володимирович, спрямуючи на дачу до свого ділового партнера разом із нареченою на шашлики, які їм запропонували на свято, заїхав у супермаркет. Спочатку він планував відзначити 8 Березня в ресторані, але Соломія, дізнавшись про запрошення, переконала його, що поїздка на дачу буде не лише приємною, а й корисною. Там зібралися впливові люди, з якими вона давно мріяла познайомитися адже вона наречена керівника великого холдингу.
Подарунок для Соломії він замовив заздалегідь витончене намисто, акуратно запаковане й лежало на задньому сидінні авто. У супермаркеті він вирішив купити пляшку горілки, а заодно додати до подарунка букет квітів і плитку шоколаду знав, що Соломія обожнює солодке, хоча завжди виглядає бездоганно.
Підійшовши до полиці з шоколадом, Борис здивувався полиці були майже порожні. Звісно, 8 Березня, жіноче свято не дивно, що все розкупили. Залишилися лише дешеві плитки, які Соломія навіть не помічала. Але в дальньому кутку, на верхній полиці, він побачив останню упаковку елітного шоколаду саме такий, який би їй сподобався. Діставши його, він раптом відчув, як хтось сіпає його за рукав. Обернувся перед ним стояв хлопчик років восьми, з червоним носом і тремтячим голосом.
Дядьку, будь ласка, віддайте мені цю шоколадку! Я хочу зробити мамі подарунок, адже сьогодні 8 Березня!
А чому б тобі не взяти іншу? здивувався Борис. Ось, подивись, скільки тут варіантів.
Мама бачила цю в рекламі, тихо відповів хлопчик. Я помітив, як вона дивилася. Вона ніколи її не куштувала.
Борис задумався, потім знизав плечима й простягнув шоколад. Соломія й так ні в чому не потребує вона звикла до найкращого. А для цього хлопчика цей подарунок, мабуть, значить дуже багато.
Тримай, сказав він. Зі святом!
Хлопчик сяяв від щастя, схопив шоколадку й побіг до каси, не забувши подякувати.
Борис пішов за ним. Біля каси він побачив, як дитина висипає на стрічку дрібязок одно- та двогривневі монетки, копійки, кілька пятигривневих. Він несміливо попросив касирку:
Тітонько, порахуйте, чи вистачить у мене?
Та з холодним зневажливим поглядом окинула купку монет.
Навіть на третину не вистачить. Забирай свої гроші й залиш шоколад.
Але мені дуже потрібно голос хлопця затремтів, він стримував сльози. Будь ласка, перевірте ще раз!
Я ж сказала немає! Не заважай, інакше викличу охорону! роздратовано кинула касирка.
Почекайте! втрутився Борис. Зі святом вас! ввічливо кивнув він жінці, і та, неохоче, розтягнула губи в посмішці. Дитина хоче купити шоколад. Продайте йому.
Він дістав картку, оплатив покупку й, підморгнувши хлопчику, сказав:
Збирай свої гроші. Вони тобі ще знадобляться.
Той зніяковів, але слухняно зібрав монети й, засунувши шоколад у кишеню, простягнув їх Борису:
Візьміть Я мушу заплатити.
Нічого ти не мусиш, мяко відповів той, поплескавши його по плечу. Це подарунок.
Оплативши свої покупки, Борис узяв пакет і спрямував до виходу. Але хлопчик не відставав.
Дядьку, будь ласка Це ж я хотів мамі подарувати! А тепер виходить, що це ви?
Борис зупинився, уважно подивився на нього.
Як тебе звати?
Іванко, відповів хлопчик і додав: Спочатку я збирав гроші на ліки для мами. Підбирав монетки, сусідки-бабусі інколи давали, коли просив хліба купити. Але баба Галина сказала: на ліки не назбираєш, їх на все життя не вистачить. Тоді я вирішив хай буде свято. А ліки я потім сам зароби