Connect with us

З життя

Дівчино, коли ж приїде “швидка”? Температура майже “сорок”, не збивається!

Published

on

-Кумо, золота, та коли ж та “швидка” приїде? Температура майже “сорок”, зовсім не збивається…
– Усі бригади зараз на виїзді, – стомлено відповів жіночий голос. – Зачекайте.

Ледь стримуючи сльози, Оксана поклала трубку і метнулася до доньки. Маленька Сонька лежала на дивані, вкрита легкою ковдрою, важко дихаючи. Тіло п’ятирічної дівчинки палало від спеки: температура ніяк не хотіла спадати, неухильно наближаючись до позначки сорок градусів.
Дзвінок у двері пролунав несподівано гучно. Оксана різко підскочила, ледь не впавши, і побігла до дверей.
-Температура знижується, “тройка” працює. У маленької хрипи з обох боків. Я б рекомендував госпіталізацію, – високий сивий чоловік стомлено потер перенісся, спостерігаючи, як молоденька медсестра кладе шприц у бікс.

– А вдома не впораємося?
– Не впораєтеся. Поїдемо в лікарню, поспостерігаються.
Оксана, з паспортом і пакунком з речами вийшла в коридор:
-Зараз Соню одягну і… Ой, а ви хто такі?

У відчинені двері заходила бригада “швидкої допомоги”: кремезний, бородатий лікар років сорока, худий тридцятирічний фельдшер в окулярах із сумочкою на плечі і веснянкуватий, рудоволосий інтерн.
-“Швидку” викликали? – уточнив бородатий лікар.
-Так, але… Був же інший лікар, – розгублено промовила Оксана.
-Який інший? – втрутився молодий лікар-інтерн.
– Ну… Високий такий, сивий. Він температуру Соньці збив і сказав, що треба їхати до лікарні, – розгублено пояснила молода жінка.

Лікар з фельдшером переглянулись:
-Семенович!
– Дві бригади на один виклик направили? – здивувався інтерн.
Бородатий лікар звернувся до молодої жінки:
-Одягайте дівчинку. Відвеземо вас до лікарні.
Оксана повернулася в кімнату. Здивований інтерн запитав у лікаря:
-Що, навіть оглядати не будемо?
– Семенович ніколи не помиляється!
-Та що це за Семенович такий?

Фельдшер усміхнувся:
-Семенович – найкращий спеціаліст на “швидкій” був. Його навіть у Київ запрошували не раз, а він щораз відмовлявся. Казав, що його справа – людей рятувати, а не в кабінеті штани просиджувати.
Рік тому бригада Семеновича їхала на терміновий виклик. Тоді один дурень вирішив перед “швидкою” проскочити.
Фельдшер замовк, опустивши очі в підлогу. Бородатий лікар підтримав його за плечі і продовжив:
– У тій аварії не було виживанців. А через сорок днів у місті почалися дивні речі.
На вулиці хлопця поранили. У диспетчерську надійшов анонімний дзвінок: різана рана в області печінки. Наше чергування тоді було. Приїжджаємо. Хлопець, якого порізали, лежить на асфальті з пов’язкою, а крапельницю якийсь чоловік тримає. До чоловіка ми, хто, мовляв, першу допомогу надав? Чоловік головою хитає, каже: “Та “швидка” тільки що була, доктор такий високий, сивий і медсестричка з ним, молода, ще зовсім дівчинка. Вони допомогу надали, крапельницю поставили. Сивий сказав тримати ось так… Я тільки на хвилинку відвернувся, глянув на хлопця: дихає-не дихає. А тут ви приїхали. А де ж сивий?”

А в нас мороз по шкірі. Бо, за описом виходить, що це Семенович зі своєю бригадою першу допомогу надав. Хлопця в лікарню відвезли, в карточці вказали, що першу допомогу до нашого приїзду надали. Про Семеновича промовчали. Це потім про нього на підстанції відкрито заговорили. А в той день ми в шоці були.

-Так нам би ніхто і не повірив!, – усміхнувся фельдшер. Бородатий лікар поправив на шиї фонендоскоп і продовжив:
– Через пару днів робітник на складі впав: інсульт і черепно-мозкова травма. Доки міська “швидка” приїхала, “високий, сивий лікар і молода медсестричка” першу допомогу надали: крапельницю поставили, кисень дали і діагноз озвучили. “А потім зникли, неначе крізь землю провалилися.”
-А про пологи на світлофорі пам’ятаєш? – усміхнувся фельдшер, поправляючи окуляри.
– Що, привиди і пологи приймали? – здивувався рудий інтерн.
– Ти зі словами обережніше, – насупився лікар. – Не знаю, ким “бригада Семеновича” стала, але вже точно не привидами. Скоріше міськими ангелами-охоронцями.

-Пробачте… – інтерн почервонів. Навіть вуха загорілися. – То що там з пологами?
– Віз таксист жінку в пологовий будинок: тридцять чотири роки, другі пологи, тридцять дев’ять тижнів. Зупинився на світлофорі, а тут почалися передчасні пологи. Таксист у паніці, машину на “аварійку”, в “швидку” подзвонив, а що робити-не знає, бігає довкола машини і кричить: “Допоможіть”. Йому диспетчер відповідає: “Чоловіче, не хвилюйтеся, переключіть телефон на гучний зв’язок, я вам розповім, що робити”. А у чоловіка істерика, нічого не розуміє.

Тут-то Семенович йому на допомогу і прийшов зі своєю медсестричкою. Дитина сідничками вперед йшла, та ще й пуповина навколо шиї обмоталася. В загальному, якби не вони, дитина б не вижила.
Ну, а там вже і “швидка” приїхала, забрала щасливу матусю та крикливого здорового малюка.
Скільки таких випадків за рік було – і не злічити. “Бригада Семеновича” з’являється тільки на найтяжчих. І якби не Семенович, до приїзду міської “швидкої” ніхто б з тих пацієнтів не дожив. Ось такі справи.

– Ми готові. – Оксана, з донечкою вийшли в коридор. Бородатий лікар забрав у жінки пакунок з речами і усміхнувся до дівчинки:
– Тепер все буде добре!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три + 13 =

Також цікаво:

З життя4 години ago

I Lived with My Boyfriend for Two Months and Everything Seemed Fine – Until I Met His Mother. After Just Thirty Minutes at Dinner, Her Questions and His Silence Changed Everything

Id been living with this guy, Thomas, for a couple of months, and honestly, everything seemed quite ordinary. Life was...

З життя4 години ago

Valentina Was Heading to Work When She Suddenly Realised She’d Left Her Phone at Home—She Decided to Go Back, Entered the Lift, and Then…

It all began one rather ordinary morning when I, Edward, was rushing out for work in London. The weather was...

З життя5 години ago

In My Twilight Years, My Children Suddenly Remembered They Have a Mother—But I Will Never Forget How They Treated Me

In the twilight of my years, my children suddenly remembered they had a mother, but Ill never forget how they...

З життя5 години ago

The Great British Break-Up

The Great Divorce It has been quite some years since the Bakers marriage unravelled. After four years of wedded life,...

З життя7 години ago

20 Years of Waiting and One Door That Changed Everything Forever

Anna stood on the doorstep, her breath catching in the damp chill of an English winter. Everything around her seemed...

З життя7 години ago

Each afternoon, my daughter would return from school saying, ‘There’s a girl at my teacher’s house who looks just like me.’ My discreet investigation revealed a heartbreaking secret linked to my husband’s family.

I never thought an innocent comment from my daughter could pull the rug from under my feet and change everything...

З життя7 години ago

Madam Veronica, may I come in? – One of her deputy managers stood frozen at the director’s office door.

Mrs. Harriet, may I have a word? one of her deputy managers hesitated at the door of her office. Yes,...

З життя7 години ago

I Invested Everything in Her Dream, Only to Become an Outsider at the Celebration of Life…

I gave everything I had to her dream, only to end up as an outsider at her own celebration Sometimes,...