Connect with us

З життя

До слёз… МАМА

Published

on

До слёз… МАМА

Маме — семьдесят три. Невысокая, сгорбленная, руки вечно в работе, а во взгляде — усталость, смешанная с добротой. Она подаёт мне пакет и слегка виновато улыбается:

— Тут яблоки, Лизонька. Не самые красивые, но свои, с дачи. Без всякой химии. Ты же любишь, правда? Возьми, ладно?

Я беру. Конечно, беру. И кефир тоже забираю, потому что мама всегда «случайно оставляет одну бутылочку», если знает, что я загляну.

— Ты же не сразу уезжаешь, поужинаешь с нами хоть разок… — добавляет она тихо, почти шёпотом, с надеждой.

Я сажусь в машину, завожу мотор.
Опять куда-то несусь. Опять убегаю. Работа, встречи, дела, города, аэропорты, вечная спешка… Всё кажется таким важным, таким срочным. Заезжаю к маме только тогда, когда уже всё переделано — между встречей с подругами и спа-салоном, между переговорами и командировкой.

Приезжаю не с пустыми руками — везу ей сёмгу, сыр, конфеты. Спрашиваю, как у них с папой дела. Слушаю вполуха, перебиваю, иногда даже с лёгкой насмешкой — ну какие у них могут быть дела в их-то годы? Живу своей жизнью, параллельно.

Мама непременно скажет, что я «вечно без шапки», что шею надо беречь, что кашель — из-за «распахнутой куртки», и что работаю я слишком много. Она повторит, что жизнь — да, непростая, что всё понимает, и ничего страшного, если я редко бываю.

А живём мы всего в тридцати километрах друг от друга.

Я звоню ей почти каждый день. Она рассказывает неторопливо, в деталях:
— На рынке огурцы подорожали. А у твоей сестры в деревне всё тяжко, одна с хозяйством управляется. Укроп после дождя заново рубить надо. А наш котик, Васька, лапу поранил, не поймём, где вляпался…

Я слушаю. Иногда — просто из вежливости.

Мне кажется, что в её жизни ничего важного не происходит.

Я злюсь, когда она жалуется на сердце, но к доктору идти отказывается. А что я могу? Я ведь не врач! Я же ей говорю: «Мама, ну сходи, пожалуйста! Я ж не знаю, что тебе принимать!»

А она вдруг совсем другим голосом, тихим:
— А кому мне ещё пожаловаться, доченька, если не тебе?..

И у меня замирают пальцы на телефоне.

Потому что это правда. Потому что я — её человек. Единственный, по-настоящему родной.

И вот я, забыв про все дела, срываюсь. Летим к ней. Без предупреждения. Без плана. Просто потому что надо.

А она — будто ждала. Уже на пороге с полотенцем в руках. Уже жарит картошку. Папа режет дыню, достаёт бутылку домашней настойки:
— Свежая. Только на днях настоялась, — говорит он с гордостью.

Я от настойки отказываюсь — за рулём. Он кивает, наливает себе. Мы смеёмся. Громко, от души.

Мне зябко. Я кутаюсь в мамин пуховый платок. Она тут же бросается включать обогреватель:
— Сейчас нагреем, чтобы не мёрзла.

И я снова маленькая. Снова та девочка, у которой всё хорошо. Которую любят. Которую кормят ужином. Ради которой греют комнату.

Всё вкусно. Всём тепло. Всё — настоящее.

Мама, родная моя…
Ты только живи.
Долго. Очень долго.
Потому что я не знаю, как это — жить, не слыша твой голос в трубке.
Потому что я не знаю, как это — без твоей кухни, где ты всегда стараешься согреть меня.
Потому что, что бы ни случилось в этом мире — у меня должна быть точка опоры. И этой точкой всегда была ты.

Мама.
Просто будь.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × один =

Також цікаво:

З життя53 хвилини ago

Ти вигнала мене з дому в 14 років, а тепер сподіваєшся, що я буду доглядати тебе у старості? Дарма чекатимеш!

Ти мене у 14 років із дому викинула, а тепер чекаєш, що я за тобою у старості доглядатиму? Не дочекаєшся!Ольга...

З життя2 години ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...

З життя3 години ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя3 години ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...

З життя4 години ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який всіх приголомшив!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки тихим золотистим ранком. Сонячне проміння пробивалося крізь вікно...

З життя5 години ago

Санітарка облила голову завідуючому відділенням через відмову прийняти пораненого жебрака в брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні простягнувся нудно, немов час застиг, а повітря згустилося від запаху антисептиків і ліків. У куточку медсестринської,...

З життя6 години ago

Відтінки щастя

**Відтінки щастя** О, привіт, друже, промовив Андрій, впускаючи до хати свого друга дитинства Тараса, який мешкав у місті. Здоровенькі були,...

З життя6 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Регіна були у небесній радості: Та невдовзі дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясмин почала затьмарювати їхнє щастя

Коли народилася їхня донька Олеся, Андрій та Марія були в найвищому блаженстві. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Зірки...