Connect with us

Storie di vita

Доброго ранку, сонечко! Найдобрішого.

Published

on

— Доброго ранку, сонечко! Найдобрішого ранку! — мама сіла біля мене на краєчок ліжка і погладила по голові. — Який же ти вже великий у мене. Майже дорослий чоловік. З днем народження, Павлусю. Мама поцілувала мене в щоку і поклала на грудях коробку. — Спасибі. — я поцілував її у відповідь, і вона вийшла з кімнати. Сьогодні 17 червня, і мені виповнилося 17 років. Розгорнувши упаковку, я підстрибнув на ліжку. Новий крутий телефон. Про такий я навіть і не мріяв! Два тижні тому на пробіжці в парку я загубив свій. А два тижні без зв’язку в нашому світі просто якийсь кошмар. Тепер треба відновити всі номери й подзвонити друзям. — Павле, бабуся телефонувала — почулося з кухні мамин голос — вона тобі на старий номер не змогла додзвонитися. Передзвони їй. — Добре, мамо, зараз. Розібравшись з телефоном, я почав згадувати номер бабусі: +38** *** 7158 чи 5871? Все-таки 7158. Трубка. Визов пішов…

Любов Миколаївна доживала свій вік у старенькій хатині на краю села. — Вже 80 років скоро виповниться. Для чого живу? Нікому не потрібна. Василька, чоловіка, вже 10 років як не стало. А рік тому дочка, зять і п’ятнадцятирічний онук Павлусь загинули в автомобільній катастрофі. — баба Люба як завжди розмовляла сама з собою. — Для чого живу? Кому потрібна? Ані сім’ї, ані родини. Сусіди радять в місто перебратися, від дочки квартира там залишилась. Велика, трикімнатна… Тільки що мені там одній сидіти? На людей хіба що з балкона подивишся… А тут повітря. Курочки. Сусіди все-таки, майже рідні, все життя пліч-о-пліч живемо. Ні, помирати треба на рідній лавці. Стара я вже, щоб місце проживання міняти.

На столі задзвонив телефон. Подарунок дочки. Любов Миколаївна за звичкою заряджала апарат, хоч дзвонити їй було нікому. От уже рік як мовчав, а тут несподівано задзвонив. Номер якийсь незнайомий. — Алло… — Бабусю, привіт! — почулося в трубці. — Вибач, що давно не дзвонив. Це тепер мій новий номер. Я старий десь загубив. Мама сказала, щоб я тобі зателефонував, бо ти хвилюєшся. Любов Миколаївна притиснула руку до лівих грудей і сіла на диван. Щось там, у грудях защеміло. — Павлусю, онучок, це ти? — прошепотіла бліднучи баба Люба. — Звісно я! Хто ж іще? — Продовжувала трубка — Ба, вибач, що ніяк до тебе доїхати не можу. Все намагаюсь, намагаюсь. І весь час щось заважає. — Павлусю, онучок, як ти там? — вже крізь сльози говорила в телефон Любов Миколаївна. — Я вже до вас зібралася. Та кіт Барсик тримає. Старий він уже. Кому без мене тут потрібен буде? — Ба, не плач. У мене тут іспити. Як складу і визначуся куди мене, так одразу до тебе на цілий місяць. Так скучив за твоїми пиріжками. Ти там тримайся. — Павлусю, квіточка моя. Дякую, що зміг подзвонити. Якщо зможеш, дзвони ще. — продовжувала плакати бабуся. — Ба, та що ти? Хочеш, буду дзвонити кожного дня? У мене тепер такий тариф хороший. Тобі безкоштовно дзвоню. — Як там батьки? — Як у раю! Мені здається, що вони переживають другий медовий місяць. Все, бабусю, мені час. Завтра подзвоню. Цілую. Бувай! В трубці почулася тиша.

Любов Миколаївна піднялася. Підійшла до ікони й перехрестилася тремтячою рукою. А потім зібралася в магазин. Борошна треба купити. І дріжджів. А як правда відпустять… Залишилося два тижні. В очах баби Люби запалилися іскри життя.

Павло натиснув «відбій». Дивна якась бабуся сьогодні. З днем народження не привітала. Плакала. Здає, певно, старенька. Треба й справді кожного дня їй дзвонити. Старенька вона вже. Скоро 60 років.

Два тижні пролетіли як один день. Павло здавав іспити. Щовечора дзвонив бабусі й довго розмовляв з нею. Розповідав про іспити. Про випускний. Бабуся, яка раніше любила давати поради онукові, тепер все більше мовчала і лише зітхала.

— Мамо, я прийшов! — Павло зайшов у ванну помити руки. З кухні долинув невдоволений голос мами. — Павлусю, ми все розуміємо, що ти завантажений. Що у тебе іспити й вступ. Але ти можеш знайти хвилинку й подзвонити бабусі? Вона у нас одна залишилась. Вона телефонує мені й жаліється, що ти її забув. — Неймовірно! — Павлусь зайшов на кухню. — Ма, я їй кожного дня дзвоню. Давай зараз при тобі подзвоню і на гучному зв’язку поговоримо втрьох.

Павло набрав бабусин номер, збережений у телефоні. — Алло! Ольга Іванівна! Поясніть мені й моїй матері, дружині Вашого сина, чому Ви кажете, що я Вам не телефоную? — Павлусю, пробач мене стару. Я на третій день зрозуміла, що ти помилився номером. Ну не змогла я тобі зізнатися. І відмовитися хоча б від ілюзії щастя. Від ілюзії, що моя сім’я жива…

Через тиждень баба Люба пекла пироги. А Павлусь з батьками їхав у село, знайомитися з новою БАБУСЕЮ.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять + один =

Також цікаво:

Storie di vita33 хвилини ago

Alessandro aprì la cartellina con un sorriso arrogante, come se fosse convinto di trovarci qualche documento privo di valore.

Alessandro aprì la cartellina con un sorriso arrogante, come se fosse convinto di trovarci qualche documento privo di valore. Ma...

EN3 години ago

The Denim Jacket That Cost Her a Business Partner

Renata Castellano turned sixty-two in March, and she still ran the front counter of her own tailoring shop on Fillmore...

EN5 години ago

The Folder on Hollyhock Lane

I knocked on my daughter's door the same week her name showed up on Channel 7 News with a number...

EN5 години ago

Dana Pruitt Didn’t Wobble, and the Calloways Finally Paid $186,000

I've fitted hems at Calloway's Department Store on Bull Street for nineteen years. I know the smell of that building...

IT5 години ago

Il peso che mio nipote Nicolò non voleva portare

Mi chiamo Edoardo Ferraris, ho quarantatré anni, sono geometra e vivo a Bergamo con mia moglie Chiara e i nostri...

IT7 години ago

Il furgoncino bloccato davanti alla scuola

Io quella mattina avevo solo voglia che il turno finisse. Mi chiamo Marco Ferretti, ho quarantadue anni, guido un furgone...

EN11 години ago

The $14,200 Lien My Mother Hid Behind the Toaster on Woodmont Avenue

My mother called me eleven times the week before she collapsed in the Kroger parking lot on Woodman Drive, and...

EN11 години ago

The Window I Broke for Biscuit Cost Me $612

Two days after I pulled a Pomeranian out of a locked Durango, I got a certified letter from the car's...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.