Connect with us

З життя

Дочь предала отца, как ненужную вещь: правда, которая разбивает сердце

Published

on

**Дневниковая запись**

Сегодня снова вспомнил, как дочь, моя родная Даша, сдала меня, будто старый комод, в чужие руки. Никогда не думал, что старость встречу в безымянном пансионате под Питером, где тишину нарушает только кашель таких же забытых стариков. Всю жизнь работал, тянул семью — ради жены Нади и дочки Даши.

С Надей прожили тридцать лет, как два голубя под одним крылом. После её ухода дом опустел. Единственным светом оставалась Даша да внучка Поля. Я сидел с девочкой, отдавал пенсию на продукты, терпел косые взгляды зятя. А потом дочь стала твердить: «Тебе бы в хороший пансионат, пап. Там и врачи, и уход».

Я пробовал сопротивляться: «Дашенька, это моя квартира. Если тесно — съезжай к тёще, у неё трёшка пустует».

«Да брось ты! — зашипела она. — Ты просто жадничаешь!»

Через неделю я собрал чемодан. Не потому, что хотел. Потому что стал чужим в собственном доме. Даша чуть ли не пляла от радости.

В пансионате мне досталась каморка с треснувшим телевизором. Дни коротал во дворе, среди таких же, как я.

«Детки упекли?» — как-то спросила соседка по скамейке, Люда.

«Дочка решила, что я мешаю», — ответил я, кусая губы.

«У меня сын. Женился — мать в расход».

Подружились. Хоть кто-то понимал.

Прошёл год. Даша — ни звонка, ни письма.

А потом приехала Таня, врач, бывшая соседка. Увидела меня — глаза на лоб: «Павел Иванович? Даша говорила, вы в деревню уехали!»

«Уехал бы… А не сгнил тут», — пробормотал я.

Таня вернулась через две недели: «Домик в Ленинградской области пустует. Если хотите — живите».

Я заплакал. Чужая женщина протянула руку, а родная кровь — спину повернула.

«Люда тоже поедет?» — спросил я.

«Конечно», — кивнула Таня.

Собрали манатки, купили хлеба и картошки — и вперёд, к новой жизни. Таня довезла на своей машине. На прощанье я прошептал: «Только Даше не говорите. Больше не хочу её знать».

Она не сделала ничего геройского. Просто осталась человеком. А это сегодня — редкость.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

тринадцять + п'ять =

Також цікаво:

З життя15 хвилин ago

Їй Сказали, Що Вона Не Може Брати Участь у Церемонії… Але Вона Стала Зіркою Події

День мав бути ідеальним. Сонце лагідно просвічувало через дерева, заливаючи золотим відтінком ретельно розставлені стільці та квітучі арки. Соломія поправила...

З життя1 годину ago

Шанс на помилку.

Гармидер у душі. Про татову коханку Олеся довідалась випадково – того дня вона прогуляла школу, бо супроводжувала подругу до тату-майстра....

З життя2 години ago

Каву безхатьку – і раптом він у костюмі з’явився в її офісі!

Холодний понеділковий ранок у центрі Києва прорізав повітря гострим вітром, що заставляв навіть найелегантніших перехожих пришвидшити крок. Соломія Коваленко міцно...

З життя3 години ago

Вони Сприймали Мене Як Слугу На Весіллі — Поки Мій Мільярдерний Наречений Не Взяв Мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Білосніжну скатертину, брязкіт кришталевих келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити...

З життя4 години ago

Як Нінка планувала своє весілля

Ох, дивіться, як Оленка заміж збиралась Ніхто в селі не міг зрозуміти, чому Оленці так у коханні не щастить. Дівчина...

З життя5 години ago

Подвійне життя мого партнера

Подвійне життя моєї дружини — Ти знову не ночувала вдома, Оксан, — мій голос звучав рівно, майже холодно. Але всередині...

З життя6 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Відтоді кожного ранку дивлюсь на сонце, що заглядає у вікно нашої нової квартири, і дякую долі за цей спокій та...

З життя7 години ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...