Connect with us

З життя

Догляд за дитиною

Published

on

Вихователька для сина

На ній був капелюх, а на руках — песик породи мопс. Але головне, і жінка, і мопс, побачивши Олександра, як йому здалося, усміхнулися однією й тією ж усмішкою.

Він розгубився і усміхнувся у відповідь.
— Скільки років нашій дитині? – замість вітання запитала жінка.
— Що? – не зрозумів Олександр.
— Коли ми спілкувалися телефоном, ви не сказали вік сина.
— Йому три… Майже чотири…
— Чудово… — жінка опустила собаку на підлогу. — Груня, йди, знайомся.
Груня, смішно перевалюючись на лапках, не поспішаючи побігла оглядати нову квартиру.
— А він… вона… ваша Груня не кусається? – занепокоївся Олександр.
Але з кімнати сина вже лунав захоплений дитячий сміх…

Як і домовлялися, рівно о дев’ятій вечора Олександр повернувся.
Відкриваючи квартиру своїм ключем, він був здивований тишею. Навшпиньках зайшов до кімнати сина, де при слабкому світлі йому відкрилася дивна картина — Іванко спав, а в ногах у нього спала собачка Груня.
— Ви повернулися? – пролунав шепіт ззаду.
Олександр обернувся.
— Як і обіцяв. Ось… — прошепотів він, простягаючи жінці купюри. – Дякую… А чому Іванко спить? Раніше він засинав не раніше десятої.
— Тому що йому було дуже весело, — втомлено відповіла жінка. – З вашого дозволу… — Вона підійшла до дитячого ліжка, взяла на руки Груню і понесла її в передпокій.
— Давайте, я викличу таксі, — запропонував Олександр. — За мій рахунок…
— Не треба… Ми ще з Грунею не гуляли перед сном…
— Треба! – твердо сказав Олександр. – Погода кепська. Доїдете до дому, там гуляйте стільки, скільки хочете.
Вона здалася, назвала адресу, він подзвонив оператору і, почувши суму замовлення, доплатив жінці.
— Дякую… — кивнула няня. – Я почекаю машину на вулиці.

Коли вона пішла, Олександр згадав, що так і не познайомився з нею. Він пройшов до ванної кімнати й, на свій подив, виявив, що на сушарці висить дитячий одяг, випраний нянею — ціла гора речей.
«Цього ще бракувало! Так ми не домовлялися!» — з досадою подумав він. Але коли зайшов на кухню, ще більше розлютився. На плиті стояла каструля з папірцем: «Сніданок для Вані!»
У голові Олександра миттєво спливла фраза сестри, що вона його хоче одружити, і він вирішив, що цю няню більше ніколи не покличе.
Наступного ранку Іванко підскочив до нього в ліжко.
— Тату, а коли тітка Люба прийде? — весело закричав син.
— Яка тітка Люба? — невдоволено буркнув Олександр. – Ваню, дай поспати.
— Ну, тітка Люба. Няня. Яка вчора приходила.
Сон миттєво вивітрився.
— Вона більше не прийде! – твердо сказав він синові. — Ніколи.
— Тату… – В очах Іванка з’явився жах, і Олександр навіть злякався. – А Груня? Вона теж не прийде?
— Ні… — тихо відповів Олександр, потім опам’ятався і обійняв сина. – Хочеш, я сам тобі собачку куплю? Сьогодні ж! Маленького песика!
Іванко несподівано вирвався з обіймів батька і пішов до своєї кімнати.
Снідали мовчки. Син відсторонено дивився в порожнечу.
— Ну, Ваню, ну що ти?.. – ласкаво говорив Олександр. – Ну що тобі в цій Груні? Жили без неї, і ще проживемо. Хто тобі рідніший, я чи собачка?
— Ти, — глухо відповів син, встав і пішов до своєї кімнати.
У Олександра зник апетит. Він тихо підійшов до закритої двері синової кімнати і прислухався. Звідти лунав тихий дитячий плач.
Олександр знову пройшов на кухню, трохи подумав, взяв мобільний телефон, набрав номер няні.

На гудки довго не відповідали, потім пролунав тихий голос:
— Я вас слухаю…
— З вами говорить тато Іванка, ну, вчорашнього хлопчика, — почав був Олександр, але, раптом в розмову втрутився нетверезий чоловічий голос:
— Хто це тобі телефонує?! – І Олександр почув добірку нецензурної лайки.
— Що у вас відбувається?.. – стурбовано запитав він. — Хто там у вас?
— Нічого… — злякано відповіла няня… — Тут… колишній чоловік прийшов, ніяк не заспокоїться… Вибачте… Я вам сама передзвоню…
— Я тобі передзвоню!.. — тут же заволав п’яний голос.
Потім пролунав істеричний собачий гавкіт, жіночий зойк і жалібне затягнуте скавчання Груні.

Зв’язок урвався. Олександр відчув, як у нього, чомусь, колотиться серце. В домі «жінки з собачкою» явно відбувалося щось жахливе.
В голові Олександра спливла адреса няні, на яку він вчора викликав таксі. Номер квартири був невідомий, але адже потрібно щось робити…
Крикнувши синові: «Я ненадовго піду», Олександр кинувся до виходу. Через хвилину він уже заводив машину, а через п’ятнадцять хвилин був біля потрібного дому.
— Бабусю, — спішно звернувся він до першої-ліпшої старенької. — У вашому будинку живе жінка з собачкою. У капелюшку. Не підкажете квартиру?

Через кілька хвилин Олександр вже був на п’ятому поверсі, біля дверей, за якими ще лунав п’яний чоловічий істеричний голос.
Олександр натиснув палець на дверний дзвінок, і опустив його тільки тоді, коли двері відкрилися, і за ними з’явилася чоловіча фігура.
— Ти хто? — нахабно запитала фігура, і одразу ж упала від добре поставленого удару…
Олександр, з усіх сил стримуючи ненависть, терпляче чекав, поки цей тип, розмазуючи кров по обличчю, сам не встане з підлоги передпокою.
— Ще раз сюди прийдеш, викину у вікно. А зараз — йди геть. — Олександр показав рукою на вихід. — І не думай порухатися…
Колишній чоловік зник. Олександр увійшов до похмурої кімнати. Няня сиділа в кріслі й тихо, майже як Іванко, плакала, тримаючи собачку.
У Олександра защеміло серце.
— Жива? – звернувся він до няні. Побачивши її непорозумілий погляд, уточнив: — Я питаю, ваша Груня жива? Я чув, як вона верещала…
— З нею все добре, — втомлено кивнула няня. Потім прошепотіла: — Як я його ненавиджу…
— Він більше не прийде. Я вам обіцяю.

— Прийде… — сказала вона приречено. – Ви його не знаєте…
— А ви не знаєте мене! – Він усміхнувся, підійшов до неї, взяв у неї тремтячу дрібною дрожью Груню, незграбно її погладив. – Яка вона приємна на дотик… Тепер зрозуміло, чому Іванко від неї без розуму… Ходімо, Любо…
— Що? – не зрозуміла вона. — Куди?
— До Іванка, куди ж ще… Він вас з Грунею чекає. Дуже.
— Ви жартуєте?.. — Вона уважно подивилася на нього.
— Ні… Не жартую… — Відповів Олександр, дивлячись їй прямо в очі. Він сам не розумів, що зараз з ним відбувається, але одне він знав точно — все, що він робить, робить правильно.
— Вам тут залишатися не можна. До того ж… сніданок, який ви Іванкові приготували, він є без вас відмовляється…
Олександр, з Грунею на руках, розвернувся й пішов до дверей.
– Доганяйте мене, Любо. До речі, мене звати Олександром. Я вас біля машини чекаю.
— Добре… — кивнула вона не встаючи з місця. — Я тільки зберуся з думками… І наздожену…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × три =

Також цікаво:

З життя41 хвилина ago

Я прагнула до щастя

Марійка відкинула ковдру, перевернула подушку на інший, менш вологий бік і знову лігла. Прохолодніше стало, але заснути все одно не...

З життя3 години ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя4 години ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя4 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя5 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя6 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...

З життя7 години ago

Загадка давнього зображення

**Таємниця старої фотографії** Олег та Марійка навчалися в одній групі. Звичайна дівчина, нічим не вирізнялася. Але чи то час закохатися...

З життя7 години ago

Привіт, ви чуєте? Дозвольте відкрити вам новий світ…

Алло, ви мене чуєте? Просто хочу відкрити вам очі… Соломія сиділа за кухонним столом, думаючи, що робити далі. «Пробачити не...