Донька звернулася до нас від імені чоловіка: стара робота йому не сподобалась

У нас вдома з’явилася донька, щоб поговорити з нами про свого чоловіка. Йому не подобалася попередня робота, тому він сподівався, що ми візьмемо його до нашого сімейного бізнесу. Ми погодилися, але він все одно залишався незадоволеним.

Ми з чоловіком не бідні люди, хоча і не маємо яхт чи особистих літаків, вілл у Іспанії, але живемо в достатку і не рахуємо гроші від зарплати до зарплати. У нас вже давно є невеликий бізнес, що приносить стабільний дохід. Поки наша донька не вийшла заміж, ми з чоловіком повністю її забезпечували.

На мій погляд, ми правильно виховали дитину, а її шлюб – це лише свідчення молодості та перших серйозних почуттів. Вона знала, що ми не будемо постійно її фінансувати, ми це сказали давно. Вона знала, що коли вийде заміж, фінансові питання вирішуватиме з чоловіком.

Ми з чоловіком подарували їй квартиру та машину: квартиру, коли вона почала навчання, і машину на закінчення навчання. Також ми оплачували її утримання. Іноді дарували подарунки та кишенькові гроші. Вона витрачала гроші на подорожі та розваги. Знала, що поки може собі це дозволити.

Вона знайшла роботу без нашої допомоги. Старанно навчалася, тому і посада в неї хороша. На роботі вона познайомилася зі своїм чоловіком Славком — він працював у нас тимчасово. Хлопець симпатичний, але на цьому його переваги, на мій погляд, закінчуються.

Я одразу подумала, що він не дуже сильно кохає нашу доньку. У нього не було ні житла, ні постійної роботи, ні автомобіля. Я не вважаю, що гроші повинні завжди бути на першому місці, а донька повинна виходити заміж за бізнесмена. Якщо у чоловіка є робочі руки, то він може заробляти навіть сантехніком і забезпечувати родину.

Чітко було видно, що працювати йому не подобається, і він не знає як, бо за п’ять років мав лише підробітки. Моя донька рік потому отримала підвищення, бо це дівчина з головою та здоровими амбіціями.

Але Славко зачарував нашу доньку – вмів гарно подати себе і красиво говорив, чого й виявилося достатньо. Він швидко переїхав до неї, зробив пропозицію і наполягав на шлюбі. Я намагалася поговорити з донькою, переконати не поспішати, але вона носила “рожеві окуляри”. Усвідомивши марність своїх зусиль, просто відпустила ситуацію.

Донька та зять часто приходили до нас. Ми з чоловіком не показували невдоволення, щоб не образити доньку. Славко багато говорив, зокрема про бізнес, який би він відкрив, якби тільки знайшлися гроші, і як його цінують на роботі.

Після весілля ми подарували їм поїздку в подорож. Все це було лише для доньки, бо вона була щасливою. Я вірила, що з часом вона тверезо погляне на ситуацію, але особисто нічого робити не планувала.

Через деякий час донька прийшла до нас поговорити. Вона сказала, що їм не вистачає грошей, бо Славко не отримав підвищення, тому вони не можуть покрити всі витрати, які колись ми поносили. Їм бракувало на рівень життя, до якого звикла донька. Її проханням було, щоб ми надали Славкові роботу у нашій формі.

Чоловік погодився, але попередив доньку, що Славко почне з початкової посади, щоб зрозуміти всі нюанси роботи. Так починали всі його попередники, виключень для зятя не буде. Донька визнала, що ми праві, тим більше, що її чоловік працював у іншій сфері.

Але Славко не був задоволений таким перебігом справ, він не був готовий до цього. Ймовірно, він уявляв собі окремий просторий офіс, особистого секретаря та гнучкий графік. Було зрозуміло, що його “величність” була ображена, але він не відмовився, хоча його невдоволення було помітно.

Він пропрацював місяць, отримав зарплату та пішов на лікарняний.

Так провів два тижні, потім повернувся, трохи попрацював і знову пішов на лікарняне, а потім остаточно звільнився. Ніхто його не виганяв, він сам так вирішив.

Ймовірно, вони з донькою не знайшли спільної мови щодо його нової роботи. Донька дякувала нам за те, що ми працевлаштували Славка, але йому щось не подобалося. Вона не заглиблювалася в деталі, але я зрозуміла, що Славко був ображений, що не отримав посаду начальника, а всього лише робітника. Мовляв, ми хотіли показати, що він нам не рівня. Хоч повторюю, це не було нашою метою. Усі починали з нуля.

Він звільнився, знайшов іншу роботу, але зарплата і там не дотягує до мрій. Минуло пів року, донька говорить про чоловіка з відкритим розчаруванням та приходить до нас сама. Вважає, що це кризовий момент у відносинах, який потрібно пережити, і все буде добре. А я думаю, що вона нарешті почала прозрівати. Скоро вона втомиться від самообману і прийме правильне рішення щодо свого обранця.

Поки ми мовчимо і підтримуємо. Ми могли спочатку запобігти цьому шлюбу, але не зробили цього. Кожен має своє життя та життєвий досвід.