Connect with us

З життя

Дорогі подарунки для родини: гра долі зниклих скарбів.

Published

on

Я подарую сину й онучкам дорогі подарунки, але невістка від них позбувається.

Я на пенсії та живу для себе. Все ще доволі енергійна і сильна жінка. Навіть працюю на пів ставки. У мене є єдиний син, який живе у власній родині вже вісім років.

Дружина народила йому дві доньки, які є моїми онучками. Я люблю всю їхню родину, але з невісткою у мене не ладиться. Я дізналася, що кожен подарунок, який я їй дарувала, вона продає в Інтернеті. І я не дарую їй нічого непотрібного. Зазвичай, це речі високої якості. Якби вона продавала лише свої речі, це було б не так погано, але вона продає і речі мого сина та онучок.

Винна, мабуть, жадібність невістки. Вона завжди була такою. Вони не сплачують жодних іпотек, не мають фінансових обтяжень, мій чоловік подарував їм квартиру, машину, меблі, все. Син працює на гарній посаді, а її все одно не вистачає. Колись я намагалася дати гроші онучкам, але син відмовився їх приймати. Сказав, що заробляє достатньо, тоді як невістка ніколи не відмовляє. У будь-якому разі, подарунки їй непотрібні.

Я хочу балувати моїх онучок. Як усі бабусі, купувати гарні сукні та модне взуття. В той час, як отримую зарплату, ходжу в дитячі магазини. Онучки йдуть зі мною й обирають іграшки для себе. Нещодавно невістка мала день народження. Я запитала сина, що б вона хотіла, а він назвав конкретну марку хлібопічки. Я купила й подарувала, а вона вдавала, що щаслива. Ще перед врученням цього подарунка я похвалилася ним сусідці. Пояснила, що він дорогий, бо не дарую його аби-кому. Вона була в захваті.

Якби не цей випадок, я нічого б не дізналася. Виявилося, що невістка вирішила продати подарунок. Сусідка хотіла знайти собі таку ж машину в Інтернеті, зайшла на сайт, де продають вживані речі, а там була ця ж хлібопічка, підписана ім’ям моєї невістки. Я була шокована. Я почала переглядати інші речі з цього акаунту, вона навіть продавала одяг, який я купувала онучкам. Деякі навіть жодного разу не вдягнули. Виставила й іграшки, і навіть сорочки мого сина за дуже низькою ціною. Мені було так шкода, що майже заплакала.

Я подзвонила до невістки й почала лаятися. Вона була збентежена, намагалася знайти виправдання, але потім сказала:

– Що в цьому поганого? Зрештою, це вже наші речі. Ми можемо розпоряджатися ними на свій розсуд. Діти виросли з одягу й не хочуть гратися іграшками, а чоловік не носить ті сорочки, бо вони вийшли з моди. Я спробувала пекти хліб, але мені не сподобалося, тож вирішила продати пристрій!

Я подзвонила до сина, він нічого не знав. Сказав, що нічого не може зробити, бо дружина вирішує все сама.

Не знаю, що робити. Всі ці речі були дуже дорогими, я не заощаджувала на своїй родині. А ця жінка продавала всі мої цінні подарунки та збирала гроші, які витрачала на себе. Було видно, що онучки не мають до цього відношення, бо вони завжди були у захваті від моїх покупок. Я буду їх і надалі балувати, адже вони не винні, що мають таку матір. Прийдеться також попросити, щоб вона не продавала речі, які я їм подарувала.

Як з цим впоратися?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × три =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

The Bank of the Man No One Noticed

THE BENCH OF THE MAN NO ONE SAW Each morning, as the first sunlight brushed the rooftops of the city,...

З життя1 годину ago

The Bank of the Man Nobody Noticed

The Bank of the Man No One Noticed Each morning, as the first rays of sunlight brushed the rooftops of...

З життя3 години ago

The Cat Who Waited Until the Very End

In a small café tucked away on Burton Street, nestled among old red-brick buildings and narrow alleyways, theres barely room...

З життя4 години ago

The Cat Who Waited Until the Very End

In a cosy little café tucked away on Burton Street, nestled between old red-brick buildings and narrow alleyways, there was...

З життя5 години ago

The Silent Battle: A Hidden Struggle Unveiled

Emily lingered by the living room window for a few extra moments, cradling a cup of tea that had long...

З життя6 години ago

The Silent Struggle: A Battle Unheard

**THE SILENT STRUGGLE** Eleanor lingered by the sitting room window, cradling a cup of tea gone cold, watching the dusk...

З життя7 години ago

I know they’re my children,” he murmured without lifting his gaze. “But… I can’t explain why—there’s just no bond between us.

“I know they’re my children,” he murmured without looking up. “But… I can’t explain why, theres just no bond between...

З життя8 години ago

Every afternoon, as he left high school, Thomas walked along the cobbled streets with his backpack slung over one shoulder and a wildflower carefully cradled between his fingers.

Every afternoon after leaving secondary school, Thomas walked along the cobbled streets with his backpack slung over one shoulder and...