Connect with us

З життя

Досягнення материнської любові

Published

on

Успіхи матері

— Знаєш, підслухала в маршрутці розмову. Дівчина казала комусь: «Мій тато — успішна людина, а мама так нічого й не досягла, нудна курка». І я подумала — це про мене.

Світлана сиділа у Наталки на кухні й навіть не намагалася стримувати сльози. Тиждень тому від неї пішов чоловік, і треба було комусь виплакати свій біль.

Вони не були близькими подругами, лише приятелювали по-сусідськи. Колись, переїхавши у новий район, жінки познайомилися під час прогулянок з дитячими візочками — діти в них однолітки, квартири у сусідніх будинках.

Наталка, на відміну від Світлани, вийшла на роботу, коли синові виповнилося півроку. Тепер, через 18 років, вони згадали ту доленосну розмову в парку.

— Ти правда виходиш на роботу? А хто з дитиною буде? — у голосі Світлани тривога змішалася з цікавістю.

— На півдня буде няня ходити, — відповіла Наталка. — Закони міняються швидко, якщо випаду з процесу, шеф візьме іншого бухгалтера. Ще й місце не хочеться втрачати — потім важко знайти розумного начальника.

— Мій Олег каже, що я маю бути з Василем. Що кар’єра почекає…

— Кар’єра нікого чекати не буде, Світло. Мій чоловік теж хотів, щоб дружина вдома сиділа. Але я знаю свою справу: якщо три роки пропустиш — доганяти тяжко, а якщо п’ять — то вже назавжди відстала.

— Але вони ж такі маленькі ще, — зітхнула Світлана. — Шкода залишати сина на чужу тітку, до трьох років дитині мати потрібна, як повітря. Зараз усюди про це пишуть.

— Думаю, це не так вже й важливо. Набагато цінніше, щоб матері було цікаво жити. А дитина, якщо бачить, що мама впорається з життям, теж почувається добре. Решта — дрібниці.

— Ну не знаю, я вирішила мінімум до садочка з Васем сидіти, Олег мій досить заробляє…

— Це чудово, Світлано, тільки чоловіки дуже швидко звикають до повного обслуговування, потім не вирвешся. Моя мама так життя прожила й завжди казала, що не можна повністю розчинятися в сім’ї.

— Ну я ж не збираюся на шиї у Олега сидіти, Василь підросте — піду працювати.

Однак декрет затягнувся. Через чотири роки у Світлани народилася донька, клопоту додалося. Чоловік не допомагав, бо свято вірив, що виховання — жіноча справа, а його діло — заробити гідні гроші.

А ледь почувши від дружини «піду на півставки», відмахнувся:

— Ти з глузду з’їхала? У тебе дім, діти. Нащо мені вічно втомлена замотана дружина? Невже я тебе погано забезпечую?

Коли молодша дитина пішла до школи, Світлана все ж таки спробувала повернутися до професії. Але виявилося, що в архітектурі тепер працюють у 3D-програмах, яких вона не знає, колишні колеги пішли далеко вперед, багато хто зайняв керівні посади, її досвід застарів. До того ж на співбесідах їй прямо казали: «Ви ж 10 років не працювали…»

Нікого не цікавило, що Світлана колись із відзнакою закінчила архітектурний інститут, до 28 років працювала у престижній фірмі, брала участь у великих проектах. Все це було у минулому. А у теперішньому вона бачила, що діти сприймають її турботу як щось само собою зрозуміле, не цінують її працю. Чоловік явно крутив роман на стороні й знав, що може безкарно їй брехати — куди подінеться дружина-домогосподарка?

Одного разу Світлана намагалася його пристыдити, але Олег лише знизав плечима:

— Ти сама обрала так жити.

***

Наталка тим часом поєднувала кар’єру й дитину. Було тяжко, вона виснажувалася, інколи відчувала провину: «Я погана мати». Чоловік на всі прохання про допомогу нагадував: «Моя мама все встигала, а ти роботу ставиш вище за сім’ю».

Після 15 років шлюбу він і зовсім пішов:

— Ти навіть вечерю готувати не встигаєш! Катерина хоч би…

— Катерина — це та, що з відділу кадрів? — перебила Наталка. — Давно хотіла запитати.

Він зніяковіло замовк. А Наталка спокійно продовжила:

— Щасти вам. Тільки аліменти сплачуй без запізнень.

— Ти своєю кар’єрою зруйнувала нашу сім’ю, — Олексій кинув ключі на стіл.

Наталка повільно підняла голову:

— Ні. Ти зруйнував її, вирішивши, що мені не можна бути собою.

Наталці було 45, коли це сталося. Поч— І знаєш що? — усміхнулась Світлана, обіймаючи Наталку на весіллі, — ми обидві виграли.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 5 =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

“Slice The Salad Finer, Love: A New Year’s Story of Mothers-in-Law, Misunderstandings, and Forgivene…

Chop it a bit finer for the salad, said Margaret and then caught herself. Oh, sorry, love. There I go...

З життя9 хвилин ago

“You’ll Never Make It Without Me!” he shouted, stuffing his shirts into a suitcase—But She Proved Hi…

Youll fall to pieces without me! You cant do anything on your own! That was Dave, my husband, barking at...

З життя28 хвилин ago

I lied to a mother who was crying, looking her straight in the eyes, because I saw the crumpled pharmacy receipt peeking out from her handbag.

I once told a small lie to a mother who sat crying before me, looking straight into her eyes, because...

З життя29 хвилин ago

That Unforgettable March

THAT PECULIAR MARCHMarch is never merely a month; its an annual assessment of your capacity to keep your wits about...

З життя1 годину ago

“— James, where should I sit? — I whispered. He finally glanced at me, annoyance flashing in his eye…

Henry, where should I sit? I asked quietly, glancing around the crowded room. At last, he looked at me, and...

З життя1 годину ago

Women’s Fates: Marianne After Granny Nancy passed away, Marianne felt utterly desolate. In her moth…

Fates of Women. Mary When Granny Agnes passed away, the world seemed a duller, sadder place for Mary. She just...

З життя2 години ago

“We’re at the station — you’ve got half an hour to order a business-class cab for me and the kids!” …

Were at the train station. Youve got half an hour to book a black cabmake sure its the executive car,...

З життя2 години ago

“Forty Years Under the Same Roof, and at Sixty-Three You Suddenly Want to Change Everything? Maria’s…

“For forty years weve lived under the same roof, and now, at sixty-three, youve suddenly decided you want to change...