Connect with us

З життя

Дві тижні з онуком закінчилися скандалом: невістка звинуватила мене у всьому

Published

on

Все почалося пізнього вечора. За вікном вже було за десята, коли дзвінок розірвав тишу. На екрані — син. Голос тремтів: «Мамо, Маріанну забрала швидка. У неї страшенний біль, лікарі вирішили не ризикувати. Я їду з нею до лікарні, а залишити Олежка ні з ким. Ти — єдина, хто може допомогти…» За півгодини на порозі стояв син із переноскою, сумками та півторарічним сином. В очах — тривога й благальний погляд. Звичайно, я не могла відмовити, хоча з Маріанною, його дружиною, у нас були, м’яко кажучи, прохолодні стосунки.

Відколи народився Олежко, я опинилася на узбіччі їхнього життя. Скільки разів пропонувала допомогу — і з приготуванням їжі, і з малям, і просто посидіти, щоб молоді відпочили — завжди чула у відповідь: «Дякуємо, ми самі впораємося». Не наполягала. Але серце боліло — я ж бабуся, я хочу бути поруч. Востаннє я бачила онука навесні. Потім Маріанна взагалі відгородилася. Під час пандемії почалася справжня параноя: все мили хлоркою, двері відчиняли ліктем, про гостей і мови не йшло.

І ось тепер, коли грім ударив, мене все ж таки впустили. Син залишив мені цілий арсенал: баночки, креми, інструкції, змінний одяг і навіть фітбол. «Маріанна колише Олежка тільки на м’ячі, інакше він не засинає», — швидко пояснив він. Я кивнула, хоча подумала: «Ну вже якось. Дитина повинна вчитися засинати сама». Відправивши сина до лікарні, я подзвонила на роботу й взяла два тижні за свій рахунок. Не вперше — і не такі випробування доля підкидала.

Перша ніч, звичайно, була важкою. Малюк волав так, що прибігли сусіди — спитали, чи все гаразд. Я перепросила, пояснила ситуацію. Вони похитали плечима й пішли. Але вже до третьої ночі Олежко почав засинати швидше. Я гладила його по спинці — тихо, рівно. Він засинав під мою долоню, ніби під колискову.

Через п’ять днів подзвонила Маріанна. Запитала, чим я годую, як він спить, як у нього зі стулом, якого кольору пюре. Я спокійно відповіла на всі питання. Розповіла, що все добре, що він із задоволенням їсть мої домашні овочеві та фруктові пюре — я сама все готую, не довіряю магазинним баночкам. Вона мовчала. Не вірила, що дитина може засинати без м’яча, без особливих ритуалів.

Минуло два тижні. Я жила цим малюком, вкладала в нього всю свою душу. Мої руки знову пам’ятали, як тримати немовля, серце билося разом із його подихом. Я, звісно, втомилася. Але була щаслива. Нарешті відчула себе бабусею.

Коли Маріанну виписали, я передала онука, акуратно склала речі. Ні «дякую», ні посмішки. Лише невдоволений погляд і фраза:
— Ви все робили неправильно.
— Вибачте? — не зрозуміла я.
— Ви порушили режим. Тепер він верещить уночі, а від ваших пюре в нього алергія. Ви нас не слухали. Я просила не відступати від інструкції. Чому ви не дотримувалися наших методів?

Я оніміла. За два тижні — жодної скарги, а тепер — звинувачення. Замість подяки — скандал. Мені стало боляче й образило. Я не напрошувалася до них, я допомогла у скрутну хвилину. І почула лише, що я «усе зіпсувала».

Тепер мені заборонено бачитися з онуком. Маріанна сказала, що мені не довіряє. Олежка я бачу лише на фото, які син викладає у соцмережах. Він мовчить, не втручається. І я не наполягаю. Але всередині — все розривається.

Я не вважаю, що вчинила неправильно. Я виховувала сина без усіляких м’ячів, і він вироІ як би вони знову не потребували моєї допомоги, я ніколи не відмовить онукові – адже любов не потребує доказів.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 − сім =

Також цікаво:

З життя36 хвилин ago

Таємниця, що розділила родину

Таємниця, що розірвала родину У Василя важко захворіла сестра, яку він усе життя вважав матір’ю. — Василю, мені недовго лишилось,...

З життя39 хвилин ago

Тайна о дочери, скрытая навсегда

Дочь, о которой никто не должен был знать Анна не винила себя за то, что появилась на свет. Но тяжесть...

З життя2 години ago

Зруйновані мрії та новорічне диво

**Розбиті мрії та новорічне диво** Ярина зустрічалася з Олегом понад рік. Їхні побачення були настільки рідкісними, що їх можна було...

З життя2 години ago

Таємниці родини та нове житло

**Сімейні таємниці й новий дім** — Приїжджайте до мене в село з чоловіком! — запросила мати Віру. — Обов’язково, мамо,...

З життя2 години ago

Остаться — значит существовать

**Дневник. 15 мая.** Каждое утро ровно в 07:45 я выхожу из своей хрущёвки в спальном районе Твери. Не по делам...

З життя3 години ago

Пішов до коханки, а повернувся з двома дітьми на руках

Оце історією поділилася зі мною давня подруга на ім’я Соломія. Сталося це не десь, а у провінційному Коростені — тихому...

З життя3 години ago

Сердечна таємниця, що розривала душу

Таємниця, що тіснила сердце Останнім часом Ярику почало здаватися, що батьки щось приховують — щось важке, болюче. Ця думка, наче...

З життя3 години ago

Почти идеально, но не совсем

**8 мая. Почти счастье** Ты опять задерживаешься? — Голос Максима в трубке звучал так, будто его отнесло ветром с другого...