З життя
Двоє в родині: мій світ із сестрою через півтора року після мого народження.
У нашій родині було двоє дітей. Сестра народилася на 1,5 року пізніше за мене. У ті часи дітей не вважали центром Всесвіту, головними були дорослі. Влаштувати істерику на вулиці навіть не спадало на думку в будь-якому віці. Тим більше, вимагати щось у магазині.
Але вдома ми часто сперечалися. Різниця у віці була невеликою, ми грали разом, а де спільні інтереси, там і протиріччя. Без сліз і крику не обходилося. Завжди потрібно було саме те, чим заволоділа сестра. Ображена дитина ридала на всю квартиру. Розумні аргументи не діяли.
Моя мама (викладач, педагог університету) не заглиблювалася в довгі пояснення. Вона не карала, тим самим не даючи приводу розкрутити трагедію повною мірою. Ставши в куток, а там жаліти себе.
Мудра мама діяла інакше. Вона співчувала:
– Ти також хочеш гратися цією лялькою?
– Аааааа, вона не дає!
– Тобі прикро, будеш плакати?
– Так, аа…!
– Добре, плач! Іди на кухню, сідай і плач. Скільки тобі часу треба, п’ять хвилин чи десять?
– Десять! Аааа!
– Я заведу годинник, коли стрілка дійде сюди, час закінчувати.
Пам’ятаю свої відчуття – жодного задоволення. Одне діло, коли насварили, покарали – свята справа повідомити всьому світу про несправедливість. Совсім інше, коли дозволили плакати. Час тягнувся, сльози не видушувались, стрілка рухалася ледве-ледве. Я ридала незрозуміло навіщо і для кого, заздрячи сестрі, яка гралася у кімнаті:
– Мам, скільки мені ще плакати?
– Ще дві хвилини!
– Аааа, эеее!
– Мамо, я більше не хочу!
– Усе, наплакалася? Йди грайся!
Ну, нарешті! Я бігла до іграшок, забуваючи про ту ляльку, з якої почалася істерика. У домі довго панував мир і спокій. Сваритися бажання не було. Враз доведеться плакати цілих десять хвилин? Звідки стільки сліз? Завершити на половині – не діло, якщо дозволили побавитися повною мірою. Наче, не виправдала довіру. Навіщо починала?
Всім нам часом потрібно викинути емоції. Поругатися, посваритися, покричати. З віком людина вчиться контролювати поганий настрій. Дитина ж ще не вміє справлятися.
Мама нами керувала. З одного боку – дозволяла плакати, щоби зняти стрес, а з іншого – встановлювала рамки, не дозволяючи капризу перерости в повноцінну істерику. Яку добром не зупинити.
Цей метод я успішно застосовувала зі своїми дітьми. Діяв безвідмовно.
When She Started Serving from the Pot, I Pulled Out Antibacterial Wipes from My Bag and Began Wiping the Forks. She Noticed.
When my aunt was ladling stew from the pot, I fished antibacterial wipes out of my satchel and started polishing...
You’re Not a Wife, You’re a Servant. You Don’t Have Children!
Youre not my wife, youre a servant. You have no children! Mother, Poppy is staying here. The flat is being...
You’re Not a Wife, You’re a Maid. You Don’t Have Children!
Youre not my wife, youre just a maid. You dont have any kids! Mum, Poppys moved in here. Were renovating...
My Son and His Wife Gave Me a Flat When I Retired
Eleanor Whitaker had just been handed a flat the moment she retired. That afternoon, her son Peter and his wife...
If you call my dinner slop again, you’ll be eating on the street!” snapped Jane to her mother-in-law.
“Call my cooking slop one more time, and you’ll be eating out of bins!” Emily snapped at her mother-in-law. She...
My Son and His Wife Gave Me a Flat When I Retired
My son James and his wife Harriet handed me a flat the day I finally hung up my work boots...
When I Approached the Table, My Mother-in-Law Slapped Me: ‘You Made Dinner for My Son, but You and the Kids Can Eat Wherever You Want!’
**Diary Entry: A Lesson in Boundaries** When I reached for a plate at the table, my mother-in-law slapped my hand...
Returning to My Country Cottage, I Caught My Mother-in-Law and Husband Showing It to a Buyer, Thinking I’d Never Find Out
The crisp October air bit at Sophie’s cheeks as she steered her car down the winding country lanes. Golden leaves...