Connect with us

З життя

Двоюродная сестра забрала Наташку из онкологии: история успешного художника

Published

on

Из больницы Наташу забирала её двоюродная сестра Ольга. Ольга — успешный художник. Человек она открытый, добрый, весёлый, никогда не лукавит и не скрывает. Поэтому, поддерживая Наташу, сразу сказала:

— Наташ, понимаешь, твой Вадик уже с другой живёт. Но ты не переживай. Тебе есть где жить, я тебе помогу, чем смогу.

Наташа после операции и нескольких курсов химии, лысая, худая и бледная, думала: в классических фильмах в таком случае обычно падают в обморок или рвут на себе волосы, но волос у меня и так нет.

Можно, конечно, изобразить обморок и упасть в грязь, но жалко было белого Ольгиного пальто, которое она на неё надела, потому что осень на дворе и холодно.

В машине было тепло, но Ольга укутала сестру в плед, пристегнула ремнём и повезла в новую жизнь. Пока они ехали, Ольга объясняла:

— Купила дом два года назад, думала летом там жить и рисовать, но пожила — поняла, не моё. Привыкла к удобствам, большим магазинам и людям вокруг.

Тишину не люблю. Вчера в доме была, отопление работает, вода есть, остальное — сама разберёшь. Продуктов я привезла. Буду навещать…

Во дворе сидела большая рыжая собака. Со всех сил махая пушистым хвостом, она подбежала к Наташе и уткнулась носом в её колени. Наташа погладила лохматую голову и спросила взглядом Ольгу:

— Наташ, я её из приюта вчера забрала. Тебе друг нужен. Как ты одна будешь? Не переживай, я корм купила, на месяц хватит. Вдвоём повеселее будет. Его Джони зовут.

В небольшом доме было тепло. В столовой стояли коробки с консервами, крупой, макаронами, мукой, печеньем.

— Сама разложишь, так лучше будешь знать, где что лежит. Холодильник забит. В шкафу найдешь одежду на все сезоны, у нас одинаковый размер. Попьём чай — и я поеду.

Надевая пальто, Ольга подошла к Наташе, заглядывая ей в глаза. Но Наташа отвела взгляд.

— Наташ, эта собака три года в клетке жила. Её никто не брал, она большая и не молодая. Всё понимаю, тебе трудно, плохо, но у тебя есть я. А у собаки — ты. Надо за что-то цепляться, чтобы жить. На Вадика забудь.

Всё будет хорошо. И ещё — это теперь твой дом, всё на тебя оформила, бумаги и деньги в спальне. Наташ, будем жить! Приеду через неделю, если что — звони.

Ольга поцеловала Наташу и уехала…

Уже вечерело, а она всё ещё сидела в кресле, обняв колени. Сначала плакала, потом ругала Ольгу за навязанную собаку. Думая, что сил нет жить, решила: хоть накормила бы собаку.

Одела куртку, посмотрела на свою лысую голову в зеркало и, сказав себе “Не будем пугать собаку”, надела шапку. Найдя корм, насыпала его в миску и вышла на улицу.

Джони, съев корм, вылизал миску, затем слизал с лица Наташи солёные слёзы, лёг рядом на крыльцо и положил голову ей на колени.

На ночном небе вокруг яркой луны загорались звёзды. Наташа нашла Большую Медведицу, улыбнулась и послала поцелуй. Обняла собаку и сказала:

— Ладно, Джони, завтра сварю нормальную кашу с мясом.

Всю неделю Наташа, глядя в зеркало, вздрагивала и говорила:

— Аэлита…

И иногда думала: а может всё бросить? Кому я нужна? Но встречая взгляд Джони, уютно лежащего у камина, решала: ладно, ещё поживу.

Жизнь Наташи изменилась, когда приехала Ольга через неделю, как и обещала. Внесла коробку, поставила на диван и сказала:

— Наташ, не знаю куда девать. Кошка бездомная, в подъезде родила. Привезла и корм…

В коробке была рыжая кошка, обнимающая двоих котят. Вечером Ольга уезжала. На пороге, помолчав, протянула листок:

— Наташ, Вадик приходил, спрашивал о тебе. Я не сказала. Это его новый номер. Тебе решать.

Наташа проводила сестру до машины, вернулась в дом. Погладила кошку:

— Будешь Муркой. Молока принесу, всё будет хорошо.

Проходя мимо камина, бросила листок в огонь…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 + 15 =

Також цікаво:

З життя9 хвилин ago

Родичі свекрухи приїхали за два тижні до свята і не поспішають від’їжджати

Ну, що ви думаєте? Приїхали родичі моєї свекрухи, Тетяни Петрівни, за два тижні до Великодня, і, судячи з усього, збиратися...

З життя12 хвилин ago

Звісно, не горю бажанням, але збираю речі та їду з сином до мами.

Мені, звісно, зовсім не хочеться, але я збираю речі та їду з сином Данилом до моєї мами, Ганни Миколаївни. А...

З життя15 хвилин ago

Мій чоловік настільки вважає себе центром всесвіту, що вирішив диктувати мені умови.

Мій чоловік Микола останнім часом так уявив себе центром світу, що вирішив, ніби має право ставити мені умови. І не...

З життя60 хвилин ago

Вчора я зібрала всю свою сміливість і прямо сказала свекрусі та чоловіку:

Сьогодні я зібрала усі свої сили, подивилася у вічі свекрусі, Ганні Василівні, та чоловікові, Олегові, і сказала прямо: «Вашої ноги...

З життя1 годину ago

Я з небажанням збираю речі та вирушаю з сином до мами

Мені, звісно, зовсім не хочеться, але я збираю речі та їду з сином Данилом до своєї мами, Ганни Степанівни. А...

З життя1 годину ago

Що ви думаєте? Родичі моєї свекрухи приїхали за два тижні до свята і, здається, не збираються їхати

Ну, що ви скажете? До нас нагрянули родичі від моєї свекрухи, Тетяни Степанівни, за два тижні до Великодня, і, схоже,...

З життя1 годину ago

Я вже морально готова втекти з дитиною від чоловіка і його родини, залишивши село позаду

Щоденник: Я вже зібрала свої речі у сумку, ховаючи всі необхідні дрібниці, щоб втекти з сином від чоловіка та його...

З життя2 години ago

Збираю речі: не хочеться, але їдемо з сином до мами

Я, звісно, зовсім не хочу, але збираю речі та їду з сином Данилом до своєї мами, Наталії Григорівни. А все...