Connect with us

З життя

Дитячі спогади: кожне ранкове 8 березня починалося зі стуку в двері та запитання

Published

on

Коли ми з сестрою були маленькі, кожного ранку 8 березня починалося зі стуку в двері й запитання: «Дами, ви одягнені? Можна до вас увійти?»
Дівчата в ситцевих сорочках кричали у відповідь, що вони цілковито вдягнені, тож скоріше заходьте. Тим паче, що ми знаємо, що у вас там подаруночки!
До нашої кімнати заходив тато з двома букетами квітів і двома однаковими коробками, в яких лежали однакові ляльки.
Тато кілька разів намагався дарувати нам різні подарунки, але швидко зрозумів, що це не найкраще рішення: старшій доньці (тобто мені) здавалося, що її безбожно обділили, у Марічки лялька краща, більша і гарніша, а молодшій (це Марічка) завжди здавалося, що її взагалі недолюблюють, і спеціально обирають таких маленьких ляльок, щоб підкреслити її дитсадковий вік.
Переживши одну нашу потужну подвійну жіночу істерію — тато передчасно посивів, і з тих пір став дарувати нам виключно однакові подарунки.
І ми з Марічкою завжди були впевнені: 8 березня – це такий день, коли Головний Чоловік У Світі приходить зранку до тебе з квітами й коробками, і з чимось тебе вітає.
Що за свято таке 8 березня – це неважливо. Для нас це був день, коли приходив Головний Чоловік З Квітами І Подарунками.
Тоді тато був у нас єдиним чоловіком у нашому житті (дідусь ж не в рахунок — він же не чоловік, а старенький дідусь, як ви не розумієте?). Єдиним і Головним. Інших не було.
А потім пройшли роки.
І в мене, і в Марічки з’явилися інші Головні Чоловіки, які вранці 8 березня приносили нам квіти і подарунки. І якось так завжди виходило, що поспішили ми надати їм такий титул. Не дуже-то вони, врешті, чоловіками-то і виявилися. І вже тим більше, взагалі не Головними.
Титул знову повертався до нашого тата. Тато носив його гордо, звично, і не змінював традиції з однаковими коробочками. Проте, в тих коробочках вже могли лежати різні подарунки, але самі коробочки, чорт забирай, досі завжди однакові!
Потім у нас з Марічкою з’явилися сини. Єдині. По одному у кожної. Маленькі Головні Чоловіки. І, поки вони зростали, наш тато як і раніше виконував свої восьмимартовські обов’язки. Тому що — ну коли ж там заміна його підросте? А доньки ж чекають своїх квітів та коробочок.
Мій син виріс якось так дуже швидко. І я не встигла навіть помітити: а коли раптом так сталося, що він раптом став чиїмось ще Головним Чоловіком? І зранку 8 березня я отримую від нього лише телефонний дзвінок: «Мамочко, з святом тебе! Не хвилюйся, я у Марійки, повернуся в неділю».
Але!
Але цей дзвінок все одно слідує тільки після дзвінка тата, і питання: «Моя дама, ти одягнена? До візитів готова?»
…В житті кожної жінки повинні бути Чоловіки. Справжні. З великої літери. Чоловіки, сини, брати… Але Найголовнішим може бути тільки хтось один. Необов’язково це тато. Не у всіх же є тати. І брати. І сини. Але у кожної є той Самий Головний.
Той, з ким роками і десятиліттями починається ранок 8 березня.
У нас з Марічкою — це наш тато. Для якого ми від самого народження були і залишаємося Його Дамами.
Адже найголовніше для жінки – знати, що її дуже люблять.
Зі святом усіх нас, улюблені та люблячі.
І дякую за цей день нашим Найголовнішим Чоловікам.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять − 2 =

Також цікаво:

З життя23 хвилини ago

Ну вот и начало, или всё впереди

Ну вот и всё… или, может, только начало Когда я выходила замуж за Дмитрия, даже в мыслях не было, что...

З життя49 хвилин ago

Сімейні чвари: розрив із міською сестрою

Сімейна образа: розрив із міською сестрою Початок конфлікту Я, назвемо мене Олею, досі не вірю, як моя сестра, скажімо, Соломія,...

З життя1 годину ago

Загадочный оазис возвращения

В одном из глухих закоулков старой Москвы, где дома, словно старики, хранили в себе тысячу историй, вдруг возникла странная вывеска....

З життя1 годину ago

«Навіщо ще одна квартира, коли вже є чотири? Куди нам із матір’ю подітися?»

«Катерино, Бога ради, у тебе ж і так чотири квартири, навіщо тобі ще одна? А ми з мамою куди, на...

З життя1 годину ago

Донька, про яку ніхто не повинен був дізнатися

Донька, про яку ніхто не повинен був дізнатися Оксана не відчувала провини за те, що просто народилася. Але тягар того,...

З життя2 години ago

Залишитися — означає існувати

**Щоденник** Щоранку Микола виходив із старої хрущовки у спальному районі Чернігова рівно о 7:45. Не тому, що мав кудись поспішати...

З життя2 години ago

Расчёт в тени

Тень расчёта С самого начала знакомства между Анфисой и её свекровью, Галиной Степановной, повеяло ледяным ветром. Будто незримая преграда разделила...

З життя2 години ago

Сюрприз на новорічну ніч від доньки та її чоловіка за святковим столом

У новорічну ніч, коли вся наша родина зібралася за святковим столом, моя донька Соломія та її чоловік Дмитро влаштували справжній...