Дзвінок від колишньої найкращої подруги

Ольга отримала дзвінок від своєї колишньої найкращої подруги Галини.

– Радієш? Доньку народила? Фотографії надіслала, нахабства вистачило. Я розмовляю з тобою востаннє. Запам’ятай! Ти для мене більше не існуєш, як і вся твоя, так звана, сім’я! Будь ви всі прокляті!

Ольга була спантеличена. Вона розуміла, за що її проклинає подруга, але чому прокляті всі інші?

Ольга та Галя росли в невеликому селі. З самого малечку вони були нерозлучними подругами і жили поруч.

У 15 років Галя познайомилася з Костиком. Костя приїхав на літні канікули до бабусі. Їх обох захопило перше кохання.

А що закінчує молоде й недосвідчене кохання? Правильно, вагітністю!

Галя повідомила новину Кості. Він як чоловік повинен був вирішити ситуацію. Костя повернувся додому, але пообіцяв повернутися.

Галя та її батьки зовсім не сумнівалися в ньому. З першого погляду було зрозуміло, що він надійний і порядний хлопець. Кості довелося затриматися, щоб закінчити автотранспортний коледж. Галя народила без нього сина Артемка, а через два місяці їй виповнилося 16 років.

Артемко ріс, Костя працював водієм на КАМАЗі, все у них було добре. Коли Артемкові було 5 років, Галя з Костею переїхали ближче до батьків Кості. Його батьки побудували собі будинок, а квартиру віддали молодим.

Ольга не була така бойка і товариська, як подруга. Хлопці до її ніг не падали, навіть одного такого випадку не було. Вона спокійно вступила до медичного інституту.

З Галею постійно підтримували зв’язок. Одного разу навіть разом їздили відпочивати на Чорне море. Галя з Костею жили добре, от тільки дітей у них більше не було, але вони з цим змирилися, Артемко був, і це вже було щастя.

Ольга закінчила інститут, спочатку працювала терапевтом, потім, після інтернатури, діагностом. Купила квартиру в іпотеку, а ось з особистим життям не склалося, наче вінок безшлюбності висів над її головою.

Вона була і гарною, і розумною, але, можливо, час упущено, чи ще щось… У її житті було два швидкоплинних романи, які закінчилися без жалю нічим. Вона вирішила, що щастя для неї долею не передбачено.

Раптом у подруги сталося страшне горе. Горе завжди приходить несподівано. В автокатастрофі загинув Костя.

Галина замкнулася, не хотіла нікого бачити і чути. Ольга намагалася її розворушити, часто дзвонила. Галя різко попросила її не турбувати.

Ольга хотіла приїхати підтримати подругу, але отримала відмову. Ольга, як лікар, розуміла, що у подруги затяжний стрес і треба час, щоб відійти від цього. Протягом п’яти років їхнє спілкування обмежувалося смс до свят.

Приблизно рік тому Галя, наче нічого й не сталося, зателефонувала Ользі. Вони почали дзвонити один одному, як раніше. У Ольги відпустка за графіком у липні, вона пообіцяла Галі приїхати на тиждень.

Перші дні відпустки Ольга вирішила просто виспатися, але не так сталося, як гадалося! Пізно ввечері зателефонував Галин син Артем. Він дуже хвилювався, бо маму забрали до лікарні. Вона в реанімації.

Ольга швидко зібралася і поїхала до подруги. Артем зустрів її на вокзалі. Ольга одразу його впізнала. Він був схожий на батька: такий же високий, темноволосий, тільки в окулярах.

Артем встиг розповісти Ользі поки вони їхали з вокзалу, що у мами підозра на мікроінсульт.

– Вона ніяк не хоче регулярно приймати таблетки від тиску, то забуде, то скаже, що тиск нормальний і навіщо зайвий раз себе хімією отруювати. Ви ж лікар, вплиньте на неї, – розповідав Артем.

Вони одразу поїхали до лікарні. До Галини їх не пустили, сказали, стан стабільний, середньої тяжкості, загрози для життя немає.

Вдома Артем запитав, – Можна я не буду називати вас тіткою Олею, як в дитинстві? Ви ж така молода, а я вже такий дядько. Називатиму вас просто Оля.

Артем нагодував гостю вечерею. Він добре готував, навчився, коли мама була в депресії і не хотіла тоді навіть готувати. Артем закінчив інститут, йому вже 26 років, працює програмістом.

Наступного дня Ольга навідалася до лікарні, дізналася, що Галю перевели з реанімації. Мікроінсульт не підтвердився, але доведеться провести в стаціонарі два-три тижні. Побачення в лікарні заборонили через карантин. Артем щодня привозив мамі передачі.

Вони проводили багато часу разом, розмовляли, знову знайомилися одне з одним, їм було цікаво спілкуватися.

Несподівано Ольга зрозуміла, що шалено закохалася в Артема. Шалено!

Такого з нею ніколи не було. Вона добре розуміла, що цьому коханню не судилося бути, їй 42 роки, йому 26. Вона міняла йому пелюшки в дитинстві, він син її найкращої подруги, яке може бути кохання? Але любов не питає дозволу, вона просто приходить і все.

Ольга зібрала свої речі. Увечері, не дивлячись в очі Артему вона попросила викликати їй таксі.

– Ти нікуди не поїдеш! Подивись на мене! Ти не хочеш їхати, і я не хочу, щоб ти їхала, – а потім він обійняв її.

Це були найщасливіші дні в її житті. Вона вперше почувалася коханою і бажаною. Вона забула про різницю у віці, про хвору подругу… вона забула про все. Були тільки він, вона і кохання!

Ольга прокинулася від цього наваження тільки тоді, коли Артем привіз Галю з лікарні. Наступного дня Ольга поїхала, пославшись на термінові справи на роботі.

Вдома вона намагалася заспокоїтися, але як можна бути спокійною, якщо Артем дзвонив щодня? А потім Ольга зрозуміла, що в неї буде дитина. Вона плакала, їй було зле, вона не знала, як вчинити, чи варто сказати Артему?

Артем, здавалося, відчув її тривогу і сам зателефонував. Він також хвилювався, коли дізнався новину про дитину.

Тепер вже Ольга намагалася його заспокоїти, – Ти тільки не хвилюйся, я все зроблю сама, ти не станеш батьком мимоволі.

– Не смій! Викинь дурні думки з голови. Я скоро приїду, – сказав Артем.

Він швидко перевівся у Львівський філіал фірми і приїхав з речами. Ольга вмовляла його схаменутися і піти, але він і чути не хотів.

Вони скромно розписалися. Артем запрошував маму. Вона не приїхала і не привітала їх.

Галя не відповідала на дзвінки Ольги.

З Артемом розмовляла, переважно глузувала, – Ще не набридла тобі, синочку, молода дружина?

У Ольги та Артема народилася донька Анічка. Анічці вже три місяці. Її фотографії й відправила Ольга Галині у надії, що її серце відтане. Не вдалося. Галя ще більше розлютилася і прокляла їх усіх одразу. Вона не пошкодувала навіть маленьку онучку.

– Це розплата за моє щастя. Це розплата за моє грішне кохання, – з гіркотою думала Ольга.

Заплакала в ліжечку маленька. Ольга взяла її на руки, погодувала.

Вона милувалася донькою і думала,

– Хіба може любов бути грішною? Любов – це радість і щастя! Скільки мені того щастя відпущено? А скільки буде – все моє! – вона заспокоїлася, усміхнулася і стала чекати на чоловіка з роботи.