Connect with us

З життя

Её мечта — правнучка, но боль предательства не отпускает

Published

on

**Дневник. Запись от 12 октября.**

Меня зовут Антонина, и в моей груди лежит камень — история, которая годами не даёт покоя. Может, если изложу её на бумаге, станет легче.

Наша семья никогда не блистала гармонией. Жили мы в Калуге, и с детства я наблюдала, как взрослые тянут за собой шлейф обид, сплетен, пьянства и унижений. У мамы есть сестра — Тамара. Её сын, мой двоюродный брат Виктор, женился на девушке, мягко говоря, неверной. Измены, крики, короткие разводы и возвращения — будто болезненный цикл. Двое детей, но любви не прибавилось. А сама тётя Тамара — запойная алкоголичка, нигде не задерживается. Вся родня давно махнула на неё рукой.

Однажды у Викториной жены отказали почки. Мы с мамой навестили бабушку — Галину Сергеевну, и та рассказала нам о болезни. Мама резко бросила: «Нужно головой думать, а не тем, что ниже пояса». Мы бы забыли, но бабушка, женщина прямолинейная, дословно передала эти слова больной. И начался ад.

Пьяная тётя Тамара набросилась на маму, защищая невестку, будто родную дочь. Мы даже не стали спорить — ушли. Но самое горькое ждало позже: бабушка встала на их сторону. Нас с мамой перестали звать, звонить. Мы словно исчезли. Мама ещё пыталась наладить связь, а я — нет. Тогда я решила: хватит. Никаких дел с пьяной роднёй и теми, кто вычёркивает тебя из жизни за миг.

Прошло восемь лет. Бабушке скоро восемьдесят. Недавно она позвонила маме, умоляла простить её. Мама простила — она всегда была мягкосердечной. Но я… не могу.

У меня растёт дочь — моя радость, моё солнышко. Мама рассказала о ней бабушке, и та, дрожа, стала просить хотя бы фото. Говорит, что молится каждую ночь, лишь бы одним глазком взглянуть на правнучку. Но я не разрешила.

Не из мести. Просто в сердце до сих пор боль. Боль от предательства, от маминых слёз, от вопроса: «За что?» Бабушка тогда ясно дала понять: родство — не кровь, а выбор. И выбрала не нас.

Мама шепчет: «Не держи зла, Тоня, она старая, измученная. Пусть уйдёт с миром». Но внутри всё сопротивляется. Может, завтра будет поздно… но я не готова.

А вы бы простили?

**Вывод:** Иногда прощение — не долг, а испытание. И не всякая рана заживает с годами.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 5 =

Також цікаво:

З життя22 хвилини ago

Подвійне життя мого партнера

Подвійне життя моєї дружини — Ти знову не ночувала вдома, Оксан, — мій голос звучав рівно, майже холодно. Але всередині...

З життя1 годину ago

ДВОЄ КРИЛ

Відтоді кожного ранку дивлюсь на сонце, що заглядає у вікно нашої нової квартири, і дякую долі за цей спокій та...

З життя2 години ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...

З життя2 години ago

Їй сказали, що вона не може бути на церемонії… Але вона стала зіркою!

Того дня мало бути ідеальним. Сонце м’яко пробивалося крізь віття, вкриваючи золотим туманом ряди стільців та квіткові арки. Олена поправляла...

З життя3 години ago

Лена намагається впоратись після розриву, але свекруха приносить несподівані проблеми.

Не можу знайти спокою. На руках дрімала маленька Софійка, а я все стою біля вікна. Годину вже минуло, а відійти...

З життя3 години ago

Можливість помилитися.

Коли Олеся випадково дізналася про батькову коханку, світ став химерним як сни. Він прогулював школу, щоб супроводжувати подругу Мар’яну до...

З життя3 години ago

Вона пригостила кавою бездомного… а потім він увійшов до її офісу у костюмі.

Сьогодні пройнятий холодом понеділок у Києві. Вітер ріже крізь шарфи, навіть найстильніші перехожі поспішають швидше. Я, Соломия Коваленко, міцніше стискаю...

З життя3 години ago

Я вважала, що знайшла своє щастя…

Лена вже розраховувалася в касі, а Микола стояв осторонь. Коли вона почала розкладати продукти по пакетам, він і зовсім вийшов...